Йоганн Штраус
цікаві факти з життя короля вальсів
- 1 -
Sex, drugs, rock'n'roll
Sex, drugs, rock'n'roll... в Європі дев'ятнадцятого століття у цій формулі незмінним був тільки секс. Замість наркотиків вживали дешеве вино, від якого композитори глухли, як той Бетховен. Рок-н-роллом був вальс, - цілковито і безроздільно від часів Віденського конгресу він панував Європою.
Наче на сільську дискотеку заздалегідь готувалися дами до балу:
рум'янили щоки, рясно бризкалися парфумами, шаром пудри вкривали перуки, з розважливістю безсовісних гендлярів обирали найсміливіші сукні,
аби кружитися в танці і кружити голови танцем,
аби оголені плечі зводили з розуму чоловіків, аби виразно окреслені перса натякали на райську втіху і насолоду,
бо - хто ж не знає - то шлях до серця лежить через шлунок,
шлях до чоловічого гаманця передбачає геть інші маршрути.
Тож дев'ятнадцятий вік: вино і жінки, і музика. Щовечора в Відні, блискучій столиці Австрії, вальсують п'ятдесят тисяч пар. У пожежників свій бал, у телеграфістів свій. У поліціантів, у вчителів, у пестунів долі - виплодків вищої аристократії... І співають скрипки, і вібрують віолончелі, і летить, летить над блакитним Дунаєм чарівна музика: «На прекрасному блакитному Дунаї» то не просто впізнавана мелодія, це справжній не перевершений й досі канон.
- 2 -
Король вальсів
Йоганн Штраус був імператорським капельмейстером, диригентом оркестру та неймовірно обдарованим скрипалем, написав балет "Попелюшка", оперу "Лицар Пасман", п'ятнадцять оперет та безліч маршів, польок, мазурок й кадрилей, але саме вальси здобули йому всесвітню немеркнучу славу: Штраус - король вальсів.
Народився Король 25 жовтня 1825 року, помер 3 червня 1899 року, і з нашого боку було б вкрай самонадіяно намагатися втиснути в формат короткого тексту опис творчості композитора та сімдесят три роки його насиченого подіями життя, - не станемо навіть пробувати. Наш план полягає в іншому: висмикнути з біографії Штрауса кілька цікавих фактів і презентувати їх вам... сподіваємося, ви ознайомитися з ними не без певного інтересу.
Почнемо з того, що Йоганн Штраус не австріяк.
Так!
Багато хто з нас чомусь вважає його австрійцем.
Може, місце народження Штрауса збиває нас з пантелику, адже народився він у передмісті Відня. Може, музична кар'єра, бо ж достатнього довго носила людина звання kk Hofballmusik-Director і всі бали при дворі цісаря Франца Йосифа відбувалися під орудою Йоганна. А, може, тому, що король похований на центральному цвинтарі Відня... Чи тому, що у віденському Штадтпарку виблискує золотом пам'ятник Штраусу в образі натхненного скрипаля. Або згаданий вище "Дунайський вальс" є причиною нашої хиби... Втім це не важливо. Досить гаяти час і множити список припущень. До фактів... Штраус був німцем. Саме так. Навіть в Третьому Райху в цьому не крихти не сумнівалися, а ви ж пам'ятаєте наскільки прискіпливо там відносилися до таких чутливих питань. Ба більше, нацисти відрядили в архіви спеціальну комісію, яка провела ретельне розслідування і встановила істину: "Німець!".
Правда для цього їм потрібно було дещо підправити в документах...
Адже, як зануритися в глибину століть, - навіть не в глибину а зайти десь так по коліно - то в Буді (нині Будапешт) ми виявимо Йоганна Мікаеля Штрауса,
єврея, який завбачливо прийняв католицтво і переїхав до Відня,
той породив Франца Штрауса,
шинкаря,
а вже той породив Йоганна Штрауса,
композитора,
батька нашого героя, також композитора Йоганна Штрауса.
Щоб хоч якось розрізняти двох композиторів Штраусів зазвичай до їх прізвищ додають в дужках (батько) або (син). Але наразі ми не станемо цього робити, ще зарано, ще Йоганн Батист пішки під стіл ходить, сидить там і щось в такт музикам мугикає,
відразу видно - талант.
- 3 -
Штраус (батько)
Життя Йоганна не легке.
Він був зовсім дитиною, коли згасла від лихоманки його матінка. За кілька років батько хлопця розорився і потонув у Дунаї,
- кажуть, на дно річки шинкаря утягли борги, -
Одже хлопчині ледь виповнилося дванадцять, коли він залишився сам-самісінькій в цілому світі. Опікун притнув його навчатися ремеслу палітурника, але Йоганн Батист марив скрипкою, самотужки він навчився грати на інструменті, - грав, як бог.
Невдовзі Штраус познайомився з Ланнером, зіркою місцевого небосхилу,
перейшов до корифея помічником диригента,
і вже запалював, так запалював: sex, drugs, rock'n'roll.
Якось музиканти грали в шинку «У червоного півня». У власника закладу, Йозефа Штрайма, була донька Ганна – велика любителька музики... Напевно, не треба пояснювати, до чого призводить така висока любов. Йоганну двадцять, Ганна - і собі цілком половозріла особа, вони одружуються і - хоп, хоп, хоп, - одного за одним жіночка народжує п'ять дітей.
Від щастя такого закипіла кров в жилах Йоганна Штрауса (батька), він сколотив власний оркестр та відправився у турне - нескінчене турне по корчмах. І не було в передмістях столиці залу, де б заїжджі музики не рвали публіку в клоччя - галопи, вальси, кадрилі, - Йоганн дав волю пристрасті і чи не в мить злетіла з публіки машкара пристойності,
ревіла публіка, шаліла публіка,
наче на котячих березневих концертах здіймала дике виття,
вогонь і жага спопеляли натовп,
і, знай собі, без зайвих слів наповнювали келихи діловиті й моторні буфетники,
дешевим вином чимось щедро підправленим,
а чим то вже справа не наша...
* * * * *
Йоганну (батьку) ще й не було тридцяти, а слава його вже сягнула небес.
Чи де там живуть цісарі?
Допоки пан Ланнер грів своїм задом місце розпорядника придворних балів, Йоганн Батист, наче жокей жеребця, встиг об'їздити пів-Європи: Будапешт, Берлін, Лейпциг, Дрезден, Лондон, Париж не те, щоб аплодували віденському гастролеру, а просто з ціпка зірвалися, бо взнали, нарешті, що таке справжні танці...
Ну а як відвічний суперник Штрауса пан Йозеф Ланнер помер, то вже імператору Фердинанду I не було де подітися, - призначив австрійський керманич Йоганна головним по своїх балах.
* * * * *
Що робить людина в розквіті творчих сил, яка опинилася на вершині?
Йоганн заводить собі коханку.
І - хоп, хоп, хоп, - одного за одним жіночка народжує йому вісім дітей... звати пасію Емілія Трампуш.
З цього чималенького виводку в майбутньому вийшли в люди актриса, квіткарка, залізничний чиновник і жодного композитора, що вказує нам на неабиякий розум пані Емілії.
Адже Штраус (батько) категорично не сприймав ідею, аби нащадки йшли по його стопах,
суворо забороняв писати музику,
взяти до рук скрипку - боже збав! - це гірше, ніж злочин.
І все в нього з любкою було гаразд.
А от з дружиною пішло якось неладно... Усі три сина, яких пан Йоганн прижив у шлюбі із пані Ганною, ступили на слизьку доріжку професійного музиканта... От старший, наприклад... а чи не час нам, до речі, повернутися до героя нашого тексту? Мабуть, таки вже час. Наступна глава - про Короля вальсів. Тицькайте на посилання.
При оформленні сторінки використані репродукції картин Вільгельма Гаузе "Придворний бал у Гофбурзі, Відень із зображенням імператора Франца Йосифа I" та Шарля Вільда "Йосеф Ланнер та Йоганн Штраус", літографії Йозефа Кріхубера, а також фото Fritz Luckhardt.