Що подивитись?
Земля Шлезвіг-Гольштейн
Шлезвіг-Гольштейн - це північ Німеччини, а слово "північ" не дуже асоціюється з пляжем. Тож любителі позагоряти та побовтатися у воді зазвичай ігнорують цю федеральну землю, і, мабуть, даремно, адже в Шлезвіг-Гольштейні існує як мінімум одне місце, де пляжники цілий рік вилежують біля моря, з ранку до вечора ніжачись під ласкавим сяянням сонечка та слухаючи плюскотіння хвиль, що спроквола, наче ліньки, накочують на пологий берег, інколи, мов мала дитина у тазику, хлюпаються в полосі прибою, інколи занурюються у глибини, де із задоволенням плавають та пірнають...
Це місце має назву Гельголанд, а пляжники звуться тюлені (мовою Гете - Seehund - тобто морські собаки)
- гельголандська Дюна єдина німецька локація, де можна побачити цих кумедних на перший погляд тварин, -
одне це вартує того, аби купити квиток на корабель, який відправляється, наприклад, із Гамбурга на головний острів, чотири години гойдатися на безупинних морських гойдалках, страждаючи від хитавиці, мучитися непоборною нудотою,
і,
прошу вибачення за фізіологічні подробиці,
довго й страшно блювати.
Нарешті подолати маршрут до Hauptinsel і бігти на катер, який щопівгодини відправляється на сусідній абсолютно безлюдний острів,
в тому сенсі "безлюдний", що "ненаселений",
з населення там тільки птахи і згадані вище тюлені,
тож фотографуйте, фотографуйтеся і мерщій у зворотній путь:
бо треба ж встигнути на останній катер, який доставить вас на головний острів;
поспіти купити в місцевому магазинчику пляшку міцного напою,
- не нехтуйте цією можливістю, адже якимось дивом Гельголанд опинився поза межами митної території об'єднаної Європи, тож алкоголь і цигарки тут значно дешевші, ніж на материку, -
однак не ціна має стати для вас аргументом: бо ж хвилі в морі ніде не поділися, і тільки ковток доброго коньяку може позбавити млосного відчуття, коли нудота комом підкотить до горла.
Звісно, можна і не спішити. Чотири п'ятих туристів обмежують свою подорож на Гельголанд одним днем, але ж одна п'ята залишається на ночівлю, тож можете скласти їм компанію. Ясна річ, ціни кусаються, наче вже згадані вище собаки, - дешевше, ніж сто євро за номер, пропозиції ви не знайдете,
а то й усі 200 доведеться викласти,
адже колись-то Гельголанд був піратським гніздом і звичка до спустошення чужих гаманців не покинула тутешніх жителів,
проте за ці не такі вже й шалені гроші ви отримаєте нагоду подивитися на Довгу Анну - мовою Гете: Lange Anna, а місцевою Nathurn Stak ("Північна скеля") - і бо зна, яких обріїв можуть сягнути ваші думки при спогляданні цього видовища: може прозрієте правило множень матриць, яке саме тут відкрилося двадцяти п'ятирічному Вернеру Гейзенбергу, майбутньому Нобелевському лауреату, а може відчуєте рими і напишете якийсь вірш, як той Гофман фон Фаллерслебен, що під крики чайок та олушей склав тут "Пісню про німців", третій куплет якої використовується нині в якості державного гімна Німеччини.
* * * * *
Шлезвіг-Гольштейн лежить поміж двох морів: і для жителя цієї землі, і для приїжджого це перш за все море. Головна родзинка Шлезвіг-Гольштейну - Ваттове море. Головний курорт - Санкт-Петер-Ордінг з піщаними його дюнами, припливами, кілометрами дерев'яних помостів і рестораціями на палях. Головні місцеві розваги так чи інакше пов'язані з морем - найбільша і найвідоміша в світі вітрильна регата відбувається саме в Шлезвіг-Гольштейні - це Кільський тиждень, літній славетний фест.
Морем живе Шлезвіг-Гольштейн, з моря живе Шлезвіг-Гольштейн, але є в цій землі і таке, що геть не очікуєш.
Скажімо, Лауенбург.
Місто, яке розташувалося на покордонні з Передньою Померанією-Мекленбургом, на річці Ельба, на якій, як відомо, зустрілися в сорок п'ятому році союзники по антигітлерівській коаліції,
потиснули один одному руки, обійнялися, поцілувалися,
і, не гаючи часу, взялися опутувати береги колючим дротом, зводити застави й шлагбауми,
там, за рікою, будували чи то комунізм, чи то соціалізм з людським обличчям,
- не розбереш, бо вийшло не дуже -
а тут загнивав капіталізм,
однак, не зважаючи на гниття, багато чого в Лауенбурзі залишилося від мальовничої старовини, - як надумаєте відвідати ці краї, не забудьте з'їздити в Friedrichsruh - творець Другого Райху Отто фон Бісмарк за невтомні труди свої отримав від кайзера це невеличке селище... ви знаєте, що Бісмарк на додачу до незчисленних своїх регалій був ще й герцогом Лауенбурга? А хто такий Бісмарк знаєте?
Як ні, то прочитайте наш текст про залізного канцлера.
А як знаєте, то з'їздіть у Friedrichsruh, подивіться на мавзолей пана Бісмарка.
* * * * *
Що подивитись ще?
Любек - столицю Ганзи, нині об'єкт всесвітньої культурної спадщини і головний магніт шлезвіг-гольштейнівського туризму, - вражаючу пам'ятку цегляної готики.
Острів Зюльт - місце, де зірок на небі менше, ніж у кав'ярні, куди ви зайдете випити капучино, оазу гламура, три вулиці з найдорожчою нерухомістю у Німеччині. В місцевих готелях та приватних апартаментах щорічно відпочивають 450 тисяч не обмежених бюджетом щасливчиків. Ще 150 тисяч туристів приїжджають сюди на один день, - як-то кажуть, хоч подивитися...
Хедебю - селище данських вікінгів. Музей під відкритим небом: хатини, відтворені з науковою достовірністю (частково із знайдених археологами елементів), автентичне знаряддя, уламки драккара, камені з рунічними написами, - чудова нагода попрактикуватися в читанні рун.
Глюксбург - дуже красивий замок, родинне гніздечко однойменної герцогської династії, а часом і резиденція королів.
Пльон і озерний край, знамениту "Голштінську Швейцарію", живописні балтійські фйорди, Ойтін та Ойтінський замок, де голштінський принц Карл Петер Ульріх зустрів на свою голову ангальт-цербстську принцесу - в майбутньому Катерину II - і замість шведського престолу вже невдовзі отримав від заколотників ножа під ребра,
- суто авторська версія -
з циклу не "так було", а "так могло бути",
адже як насправді було ніким і досі не оповідано,
все, що нам відомо з першоджерел: "...государыня, свершилась беда: мы были пьяны, и он тоже, он заспорил с князь Фёдором; не успели мы рознять, а его уже не стало...",
втім
річ не в тому, що десь на болотах зарізали чергового німця, - багато хто з вінценосного люду стикався з подібними неприємностями,
справа в іншому:
устрій, звички, традиції, лад, - всі ваші враження від поїздки в Шлезвіг-Гольштейн мають присмак пролитої в Ропші крові,
адже невтішна вдова, всівшись пишним задом на трон, миттєво вирішила готторпське питання: віддала данцям Шлезвіг і герцогську частину Гольштейна, що відтепер по праву належали її сину Павлу (майбутньому Павлу I), в обмін на графства Ольденбург і Дельменхорст, які в свою чергу вже за чотири дні після підписання Царскосельського договору юнак уступив добрим людям (до речі, родичам Катерини).
- Що ж отримав Павло? - спитаєте ви.
- Та таке... Табакеркою в скроню від заколотників.
Втім річ не в тому.
Незнання історії нітрохи не завадить вашому відпочинку. Їдьте у Фленсбург, - місто де більше данського, ніж німецького. Що є безумовним наслідком давнього вбивства. Але годі вже про минуле... в дні сьогоднішньому фленсбурзькі броварі варять неперевершене світле пиво.
До того ж розливають його у фірмові пляшки з керамічними кришками, - ті, що при відкритті видають характерний звук – "Plopp!", "Plopp!".
При оформленні сторінки використані фото Martin.Merz, flyingaxel, Wolfgang Schrade, Reinhard Kraasch та чиєсь ще.