Дрезден
Що подивитись?
Глава 5
Що подивитися? - питання, яким не переймаються янголи. Перед котрим фасадом опинилися за примхою архітектора, на той і будуть до кінця днів витріщати свої кам'яні очі.
Інша справа людина... Це істота геть іншого штибу, щохвилини потребує нових вражень. І в Дрездені добре подбали, аби ти не заскучав.
Хочеш - пишне бароко до твоєї вибагливої уваги. Хочеш - тендітна і витончена порцеляна. Або, скажімо, "Сікстинська мадонна", - хочеш, не хочеш, а треба йти...
І добре, якщо літо.
Чи мжичить журливо осінь, і вітер зриває з дерева пожовклий втомлений лист.
А як раптом зима? Як випав сніг і повсюдно лунає музика, і весело б'ється серце в очікуванні Різдва? Тоді щож... сміливо викреслюй з денного розпорядку всі діаманти та перфектні вироби золотарів, всі вази часів династії Мін, матір божу пензля великого Рафаеля,
всі музейні візити убік,
рушай на Штріцельмаркт,
Dresdner Striezelmarkt - найдавніший різдвяний ярмарок Німеччини,
і до того ж найвелелюдніший,
більше двох мільйонів людей відвідують його щорічно, аби як в добрі старі часи повештатися у натовпі, хильнути пуншу або глінтвейну, поласувати ковбасками, купити ялинкову прикрасу кустарного бездоганно-майстерного виробництва чи, скажімо, імбирний пряник, покататися на каруселях, оглянути всі ятки, вертепи, піраміди зі свічок, дерев'яні фігурки, серед яких традиційні різдвяні дрезденські символи: сніговик, лускунчик, рудокоп і сливова людина,
- увесь в чорному сажотрус із щіткою та драбиною -
... послухати концерти, прийняти участь у конкурсах...
Врешті решт подивитися на нормальні людські обличчя,
бо - хто ж не знає! - різдвяний ярмарок це саме те місце, де з людини сповзає машкара серйозності і плеканої менеджментом націленості на результат, де послабляються зашморги з калічених наших душ, і ми знову, як діти, ми знову щасливі.
* * * * *
Дрезден невичерпний.
В 1450 році курфюрст Ернст Саксонський та його брат Альбрехт звернулися до глави католицької церкви із проханням дозволити в пироги, які у передріздвяний піст замішували на воді, борошні та дріжджах, додавати вершкового масла. Папа зважив на те, що в Дрездені не ростуть оливкові дерева, а завезена здалеку олія дуже дорога та й, до того ж, часто-густо псується дорогою, тож за невеликий грошовий штраф можна зробити пастві і виняток. Вже невдовзі за смачною саксонською випічкою потяглися покупці з інших німецьких земель,
- та й не тільки німецьких -
далеко сягнула слава дрезденського смаколика,
чи не з усієї планети приїжджають нині до Дрездена люди, аби скуштувати штоллен.
Цьому паломництву багато в чому сприяють покращення в рецептурі,
адже місцеві кондитери пхають в різдвяний кекс лимонну та апельсинову цедру, гіркий мигдаль, ваніль, корицю, і, ясна річ, замочені в ромі родзинки.
Звісно, без будь-якого папського благословення,
бо, нагадаю, сьогодні лише 4,3 відсотки дрезденців сповідують католицтво,
більшість же просто безбожники.
Отже мало того, що в місцевих пекарнях щорічно виготовляється п'ять мільйонів дрезденських штолленів, величиною як то кажуть на один зуб, так ще й в канун свят тут за прикладом Августа Сильного випікають гігантських розмірів штоллен, - справжній витвір кондитерського мистецтва вагою понад три з половиною тонни, - і возять його у візку по місту, а потім ділять на всіх.
І вхопивши свій шматок кексу, - щасливий від усвідомлення, що отримав від Дрездена все, - ти заходиш в звичайну молочну лавку і несподівано розумієш: ти потрапив в найкрасивіший магазин світу,
- в усякому разі так стверджує книга рекордів Гіннеса, з якою ти повністю згоден, -
Дрезден по вінця повний сюрпризами.
Дрезден невичерпний.
* * * * *
Що подивитись в Дрездені?
"Що подивитись в Дрездені?" - питання, на яке я не маю відповіді.
Беззаперечно, Зелене склепіння. Можливо, Музей порцеляни. Галерея старих майстрів - must have. Палац-резиденція, Альбертінум, Фрауенкірхе, Земпер-Опера, Тераса Брюля... цей перелік можна продовжувати і продовжувати, але
- розумієте? -
в Дрездені ви Ахіллес, який ніколи не наздожене черепаху.
Допоки ви роздивляєтеся "Сікстинську мадонну", дівчина з Лодзі знайомиться з дрезденським хлопцем, виходить за нього заміж, і відсвяткувавши, відбувши медовий місяць, пара купляє виноградник на околиці міста, аби пестити, вирощувати лозу і плекати янтарні, сповнені сонця грона, аби, йдучи на ризик в умовах тутешніх екстремальних обстав для виноробства, рік у рік виробляти самобутні характерні вина,
- він: Клаус Ціммерлінг -
аби на краю лужицького гранітного зсуву, в живописній оазі заміської вілли серед вічного лісу, серед співу птахів творити мистецтво,
- вона: Малгожата Ходаковська -
І ви... вдосталь надивившись на шедевр Рафаеля, ретельно оглянувши всю експозицію, з відчуттям виконаного обов'язку ви виходите з Галереї старих майстрів, кажете: "Все".
Однак це не все!
Дрезден вже приготував для вас щось нове, яке цілком заслуговує на вашу увагу.
Малгожата Ходаковська - це просто приклад; ілюстрація нашої тези, що Дрезден невичерпний.
І не тому, що в давні часи саксонські курфюрсти набили свою резиденцію найдорожчими в світі цікавинками, наче миша нору.
Розумієте?
Дрезден - це мистецтво обмеження.
Є місця, що принаджують мандрівника якоюсь беззаперечною вабою, але, готуючись до візиту, треба прикласти чималих зусиль, аби придумати що ж там подивитись іще. Дрезден - геть інший. Список приман вражає. Що викреслити з переліку must see, аби потім не жалкувати?
Музей гігієни? Подорож на колісному пароплаві?
Обирати вам.
При оформленні сторінки використані фото rengawfalo, Uwe Dörnbrack, Friedhelm A. Brinkmann, hans spiekers та чиїсь ще.
ФОТО КЛІКАБЕЛЬНІ