Дрезден
Цікаві факти
Глава 2
Дрезден називають Флоренцією на Ельбі, шкатулкою для коштовностей, і які б іще прізвиська не вигадували для нього туристичні агенції, аби тільки ви завітали у місто та витратили тут купу грошей, правда полягає у тому, що Дрезден нічим не вражає.
Тут немає старовинної архітектури та захопливих, надихаючих піднесенням панорам. Був один вид, однак і його спаплюжили, збудувавши новий міст. Мова про культурний ландшафт долини ріки Ельба, - в дві тисячі четвертому, здається, році ЮНЕСКО включила його в список всесвітньої культурної спадщини, а вже невдовзі викреслила зі свого реєстру. Адже номінувалася Dresden Elbe Valley, в тому числі, за критерієм "ансамбль, що об'єднує знамените бароко та приміське місто-сад у мистецьке ціле в долині річки", а надсучасна конструкція автомобільного мосту Waldschlößchenbrücke якось не дуже ліпиться ані до бароко вісімнадцятого сторіччя, ані до заміських садиб, ані до заплавних луків.
Тож за покращення трафіку дрезденці заплатили найкращим своїм краєвидом. Однак це, звісно, не означає, що при бажанні ви не зможете відшукати точки для більш-менш гідної фотографії.
Факт: Виключення в 2009 році Дрезденської долини Ельби зі списку Всесвітньої культурної спадщини - це перший і наразі єдиний в історії людства випадок, коли об'єкт був позбавлений відповідного статусу (заповідник "Арабський орикс" також видалили зі списків, але то був зовсім інший перелік, - для об'єктів дикої природи, а не культури).
* * * * *
Щодо старовинної архітектури
В Дрездені майже немає пам'яток старовинної архітектури. І справа не в тому, що в давні часи мешканці міста були лінькуваті чи то місцеві очільники скупилися на пристойні апартаменти... Напроти, той же Август Сильний не шкодував грошей на мистецтво й красивих жінок,
- щедро смітив золотом -
а оскільки презренного того металу було в пана курфюрста не міряно, то й зодчим перепадало чимало.
Цвінгер - шедевр барочної архітектури. Пільніц - за задумом легкий палац в китайському стилі, який на ділі постав помпезним палацово-парковим комплексом. І ми могли би достатньо довго перераховувати і згадувати архітектурні здобутки тієї славетної "августинської" епохи, але, на жаль, тільки згадувати,
адже в лютому 1945 року союзницька авіація майже повністю стерла Дрезден з лиця землі,
- ми якось писали про це -
і ще довго місто було просто розвалищем.
Після війни Дрезден опинився в зоні радянської окупації і нова влада не дуже церемонилася з його архітектурним минулим. Купи битого каменю, на які перетворилися тутешні ренесанс, бароко і готика, просто згрібалися бульдозерами і на звільненій від руїн території зводилися мікрорайони типових проектів, - при НДР місто не відновлювали, а будували нове, сучасне... На фото: Дрезден зразка 1952 року.
Може, колись широкі прямі вулиці та п'ятиповерхівки без ліфтів стануть ознакою неабиякого смаку і ми будемо одностайно аплодувати рішенням дрезденських комуністів, а поки що констатуємо факт: Дрезден - це репліка; усе, що тут виглядає наче бароко, то є лишень копія і збудовано в наші часи.
* * * * *
Фрауенкірхе
Храм Богородиці (німецькою - Frauenkirche) - чи не найкращий в Німеччині приклад церковної архітектури і справдешній символ Дрездена, - був збудований коштом громади в 1726 - 1743 роках; з божою поміччю простояв пару століть; під час бомбардування 1945 року вщент згорів і обвалився,
- на вищенаведеній фотографії ми бачимо, як жахно він виглядав за сім років після війни -
та й десятиліття потому в цьому гнітюче-страхітливому пейзажі не змінилось майже нічого,
адже руїни Фрауенкірхе були оголошені пам'ятником, до яких у розбудовників соціалізму якийсь нездоровий нахил, і зберігалися у не торканому відвалом бульдозера стані.
Аж ось в 1990 році НДР возз'єдналася із Західною Німеччиною і концепція містобудування змінилася: прем’єр-міністр Саксонії Курт Біденкопф не без підстав розраховував, що дрезденське легендарне бароко привабить туристів.
Тож залишки Frauenkirche розібрали по камінчику, кожний камінчик пронумерували, а потім знову зібрали, заповнивши прогалини піщаником з Пірни, - не певен, що кожен камінчик опинився на своєму автентичному місці, але вийшло дуже красиво; не гірше, ніж в давнину.
Піщаник з часом темнішає, але наразі в простих і водночас вишуканих фасадах без проблем можна розгледіти, де камінь новий, а де шмат історії - чорний, горілий, страшний.
Цікаві факти про Фрауенкірхе
Відбудований храм (включно з нижньою церквою) на 45% складається з історичного кам'яного матеріалу. При реконструкції використано 8425 автентичних кам'яних блоків, 7110 з них - у фасадах.
Близько 80 відсотків вівтаря виготовлено з оригінального матеріалу: 1642 фрагмента повернулися на свої початкові місця.
Загальна вартість реконструкції складає 182,6 млн євро, в тому числі 102,8 мільйонів приходиться на приватні пожертви.
Уся реконструкція - від вивозу сміття до освячення - зайняла дванадцять років (1993-2005).
* * * * *
Винахідники
Деякі блогери полюбляють розказувати, що саме в Дрездені першими в світі додумалися хлюпнути молоко в шоколад і на цій химерній підставі оголошують Jordan & Timaeus винахідниками молочного шоколаду, забувши додати факт: на смак воно вийшло не дуже і в 1930 році дітище Тімея та Готфріда Йордана збанкрутувало.
Новації дрезденського аптекаря Оттомара фон Майєнбурга, який придумав змішати зубний порошок, ароматичні масла й воду для полоскання рота і під назвою Chlorodont пхати ту суміш в тюбики, заслуговують на згадку, як прообраз сучасної зубної пасти, хоча ми би не квапилися аплодувати зусиллям вправного фармацевта: в 1949 році міністерство внутрішніх справ землі Гессен заборонило продаж революційного (і т.д.) гігієнічного бренда, бо - як із багаторічним запізненням було виявлено - ця паста шкодить здоров'ю.
Фільтри для кави від фрау Бенц - ото, мабуть, і все із внесків дрезденців в прогрес людства, які ми сприймаємо без застережень: в 1908 році тридцяти п'ятирічна домогосподарка Мелітта Бенц, змучившись спльовувати кавову гущу, зробила цвяхом кілька дірок в жерстяній банці, встелила дно промокальним папером із зошита свого сина і - о, диво! - отримала змогу пити улюблений напій без дошкуляючого осаду.
20 червня 1908 року винахідниця отримала патент на корисну модель і, заснувавши разом із своїм чоловіком компанію, зі стартовим капіталом в 73 пфенніга розпочала бізнес.
Наразі в Melitta Group працює близько шести тисяч людей, продажи компанії вимірюються мільярдами (2,285 мільярдів євро в 2022 році). Звісно, це не тільки кавові фільтри, - кавомашини, чайники, харчові і пакувальні плівки, пакети для сміття... під час пандемії COVID-19 фірма освоїла випуск масок, мільйон з яких передала в медичні заклади безкоштовно.
* * * * *
Не маємо жодного сумніву, що більш прискіпливий пошук дозволить знайти ще більш вражаючі факти прозрінь, відкриттів, бізнесових успіхів та провалів. Але ця оповідь не про винаходи, вона про непозбувну бентегу життя і випадок,
випадковість, коли результат перевершує всі очікування,
адже людина - істота проста й примітивна,
Август Сильний, неодноразово згаданий вище курфюрст Саксонії, мріяв про золото, марив золотом, саме золота він зажадав від алхіміка-втікача Йоганна Бетгера,
натомість отримав куди коштовнішу дорогоцінність: секрет виготовлення порцеляни,
- ця історія трохи згодом -
наразі констатуємо факт: саме на порцеляні саксонський герцог піднісся у піднебесся, здобув можливість купатися у грошах, інвестувати в палаци, в жінок, в мистецтво, в вишневі кісточки... Ви чули про Kirschkern? Це звичайна вишнева кісточка оправлена в дорогу сережку.
Важливий нюанс: на Kirschkern якийсь невідомий штукар з віртуозністю чародійника вирізав 185 портретів.
Фактично на прикрасі можна розрізнити тільки 113 облич, але то вже таке... Не станемо придиратися до несуттєвих дрібниць. Краще дізнаємося де саме можна подивитися на цю неймовірну штуку.
При оформленні сторінки використані фото Uwe Kögler, Katie Gilbert, danielc, 2008-tehmann, Elke Wetzig та чиєсь ще.