Вупперталь
за один день
Глава 1
Якщо хтось вам скаже, що в Вупперталі немає на що дивитися, уважно послухайте цю людину. Адже вона хоч щось знає про Вупперталь. Таких небагато. Все ж таки Вупперталь - це вам не розташований неподалік Кельн, чий вік вимірюється століттями і слава якого безмірна... Це промислове місто одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ятого року народження, головна і чи не єдина його цікавинка - Schwebebahn - такий типу трамвай, тільки колія в нього одна і не знизу, а зверху.
Ото заради цієї забавки і їдуть сюди туристи, покатаються годину-другу від кінцевої до кінцевої і забираються геть, в згаданий вище Кельн або ж в Дюссельдорф, столицю землі Північний Рейн - Вестфалія.
До речі, чудовий план для особистості, яка не терпить нічого аморфного, зайвого і чітка в своєї чіткої суті: за годину-другу з вікна вагона підвісної дороги можна побачити чи не увесь Вупперталь,
- особливість тутешньої географії -
майже на сто кілометрів розтягнувся він вздовж ріки Вуппер, завширшки же невеликий, затиснутий пагорбами, лізе на пагорби, видирається вверх, і коли ти пливеш понад рікою у вагончику Schwebebahn усе місто перед тобою, як на долоні: його історія в вигляді нових, з голочки фабрик (бо старі під час Другої світової війни розбомбили союзники), його сучасність в виді постільних сцен (бо подекуди домівки підступають впритул до монорельсової дороги) - може так виявитися, що цих вражень буде для вас достатньо.
А як ні, виходьте на будь-якій станції і лізьте вгору, крокуйте без поспіху по незчисленних східцях, по сходах, що є відвічним атрибутом цього міста на пагорбах, зупиняйтеся, аби перевести дух, милуйтеся старовинною забудовою - чотири з половиною тисячі домів претендують на звання пам'ятників архітектури. Згоден, звучить трохи дивно, як для міста, чий день народження офіційно датується 1-м серпня 1929 року. Однак нічого дивного в цьому факті немає: Вупперталь виник не на пустому місці. З одинадцятого сторіччя в усяких різних паперах присутні згадки про тутешні поселення. Ближче до наших часів регіон перетворився на центр промисловості: Wuppertal - колиска індустріальної Німеччини. Текстиль, вугілля, залізо, деревина, - було до чого прикласти руки місцевим хлопцям й дівчатам. Потім до всього цього додалась ще і хімія. Бізнес ріс, заводи і фабрики множилися, ширилися, розповзалися по окрузі, на початку двадцятого віку тут вже й клаптика вільного не було, - все змішалося, сплелося - переплелося. Врешті решт міста Ельберфельд, Бармен, Фовінкель і ще декілька селищ, розташованих в долині ріки Вуппер, були адміністративно об'єднані. Власне, сама назва міста Вупперталь і означає "Долина Вуппер": Tal der Wupper - Wuppertal.
* * * * *
Nota Bene
Якщо хтось вам скаже, що в Вупперталі немає на що дивитися, уважно послухайте цю людину, однак не поспішайте сприймати його думку за істину. Може те, що для неї якась не варта уваги дрібниця, для вас виявиться безцінним творінням творчого генія.
Красуня з майолікової зали історичної ратуші Вупперталь - Ельберфельд, як ілюстрація цієї слушної думки.
Або ще непоганий приклад, Гольштейнські сходи. В 2006 році художник Хорст Гласкер разом з дружиною розфарбував 112 сходинок різнокольоровим акрилом, написав декілька слів шрифтом Humanist і, ось вам будь ласочка, - це вже "Скала", арт-об'єкт, який входить в список найкрасивіших сходів світу.
* * * * *
Вупперталь за один день
Звісно в місті є безліч будинків, в яких досвідчене око впізнає прекрасний зразок вільгельмінського стилю, або якихось інших архітектурних натхнень, застиглих навіки в цеглі та каменю. Фонтани, башти, скульптури, музеї з картинами чи, скажімо, папірусами і глиняними табличками, - усе це в наявності, усе це є. Дуже багато зелені, є ландшафтний парк, який змикається з лісом, зоопарк, ботанічний сад, оранжереї. Є купа всього, що повинно бути в сімнадцятому за розміром німецькому місті, але... Музей Knipex з його кліщами і плоскогубцями - оце Вупперталь. Музей ранньої індустріалізації і Ткацька фабрика "Кафка" - оце справжнє, пролетарське нутро міста.
Колись-то енергією кілоджоулей підживлювався Вупперталь, нині енергією творчості заряджає його Visiodrom. Гігантський газгольдер, переобладнаний невгамовними ентузіастами в мультимедійний простір. Коли гасне світло, врубається звук, включаються разом одинадцять проекторів і довкола вас на 360-ти градусному екрані висотою з п'ятиповерховий дім починають сяяти різнобарв'ям картини Моне чи Да Вінчі - о! як на мене, є сенс випробувати цю емоцію.
* * * * *
Що ж, здається, помалу - потроху вимальовується програма візиту у Вупперталь: покататися на Швебебані, посидіти у газгольдері, подивитися на старі плоскогубці... Де ще ви отримаєте подібний комплект задоволень? Либонь, ніде. Тільки тут, в колисці німецької індустрії, в долині ріки Вуппер.
При оформленні сторінки використані фото: Hans Wiskerke, Dieter Müller, Raimond Spekking, чиїсь ще, а також відео glitch media.