5 справ
які потрібно зробити у Вупперталі
Глава 3
Перші згадки про поселення в долині ріки Вуппер датуються одинадцятим віком, в 1547 році Йоганн Миролюбний обдарував місцевих майстрів винятковим право фарбувати, ткати та обробляти прядиво і тканини в його достославному герцогстві, а вже незабаром будь-кому з європейців не було потреби гортати сторінки фоліантів в шкуратяних палітурках, аби знайти якийсь спомин про Бармен чи, скажімо, Ельберфельд, - стало достатньо, як-то кажуть, вийти у світ, а там тільки й розмов що про текстиль з Вупперталю... Піднялися, добре піднялися тутешні спритники, які свого часу опанували всі тонкощі ткацького ремесла. Однак ще більше злетіли ті неймовірні розумники, які в потрібний момент розгледіли переваги фабричного способу виробництва,
- королі пару, піару та боги торгівлі -
Тут народився і жив Фрідріх Енгельс. Успадкувавши від батька родинний бізнес, сей пан на стрічках та пряжі заробив стільки, що його непутящий синок, - також, до речі, Фрідріх - мав можливість усе життя розмірковувати над абстракціями, ще й дружка свого спонсорував, глибокодумного Карла Маркса.
Місцеві уродженці Баєр та Вескотт заснували в Бармені лакофарбову фабрику - нині: Bayer AG. В фармацевтично-хімічному відділі цієї компанії працював Фелікс Гофман, який першим в світі синтезував лікарський героїн, а трохи згодом дотумкав, як виробляти з ацетилсаліцілової кіслоти пігулки. В тій же лабораторії Герхард Домагк відкрив антибактеріальний ефект пронтозила, за що і отримав Нобелевську премію з медицини.
В Вупперталі народився Том Тиквер, режисер "Парфумера" і "Хмарного атласу". Йозеф Геббельс робив тут партійну кар'єру. На дитячому горщику дер глотку Удо Діркшнайдер, ікона тевтонського року. Серед мешканців міста є багато відомих прізвищ. Але серед них ми не побачимо жодного герцога чи якогось іншого вінценосця, володарі цих країв завжди правили здалеку, в долині ріки Вуппер ніхто з них не вив гніздечка.
Тож любителям лицарської доби ми не можемо чимось зарадити, аніякого замку поблизу немає: від Ельберфельду залишився блідий спомин, від Баєнбурга - кладка підпірних стін, подивитись на них справа однієї хвилини, та й ту, якщо чесно, жаль витрачати...
Краще сходіть вже в Дім Енгельса. Побачите, як жила заможна буржуазія. Або в Музей фон дер Хейдта. Це художній музей, започаткований наприкінці дев'ятнадцятого сторіччя представниками тутешньої громади, серед яких завзятістю і розміром гаманця відрізнявся банкір фон дер Хейдт, ото на честь цього поважного пана музей і отримав свою назву.
Засновники галереї ніколи не жалкували мільйонів заради голландської класики або ж якогось пристойного полотна майстра Дюссельдорфської школи живопису. Однак, на жаль, на початку божевільного двадцятого віку Рихарт Райх - Голова художньої ради - сфокусувався на мистецтві сучасному, тож під час панування нацистів багато вуппертальських надбань було визнано дегенеративними.
Чесно кажучи, нам було б значно простіше скласти список художників, чиїх творінь ви не побачите в залах музею, - Пікассо, Файнінгер, Бурхарц, Нагель, де Вламінк, Вебер... Десятки картин, сотні графічних робіт, що безслідно згинули в тогочасних страшних заметілях. Проте невичерпними виявилися музейні сховища, при всіх втратах колекції тут все ще є на що подивитися.
* * * * *
Але головні цікавинки Вупперталя - це його промислові музеї.
Флагман справи - Музей ранньої індустріалізації. Він влаштований в колишній ткацькій фабриці Енгельса. Там ви дізнаєтесь, що пан Енгельс був дуже передовий чоловік - на нього працювали діти аж з шести років, в той час як на всіх інших місцевих капіталістів гарували вже з чотирьох. В музеї є анімації, раз по раз вмикають старі машини, машини оглушливо деркотять, вельми, вельми цікаво.
Вартий уваги Bandweberei & Museum Kafka тобто Музей плетіння стрічок і Кафки. Непересічна його експозиція: двадцять п'ять жакардових ткацьких верстатів, які на ваших очах створюють стрічки з красивими візерунками, і виставковий зал з асортиментом продукції. Тут не буде жодного слова про літературу: Кафка - це прізвище жіночки, яка в 1981 році врятувала нерентабельну фабрику від закриття і на радість туристам зберегла виробництво.
Музей залізних доріг з цілим парком історичних дещо кумедних на вигляд трамвайчиків, які все ще на ходу і подеколи виїжджають у місто. Шліфувальна майстерня з водним приводом в Коттені, де й досі заточують куттерні ножі для м'ясопереробної промисловості старовинним дідівським методом. Піч для випалу вапна з бункером. Величезна колекція інструментів, які вийшли з вжитку, та виведені з експлуатації машини й обладнання, - це заводський музей фірми KNIPEX, що розташований поруч з діючими цехами, буквально на відстані простягнутої руки. А втім прогрес йде семимильними кроками, все розвивається так стрімко, що може допоки ви читаєте ці рядки нині діючі цеха KNIPEX вже стають музейною експозицією... Як знати? Як знати про щось достеменно? В часи змін немає нічого незмінного. Однак в дечому ми стовідсотково впевнені: Вупперталь завше буде вміти щось робити руками. Бо таки його творча сутність, його нутро.
* * * * *
Сувенір
Найкращий сувенір з Вупперталя - це молоток або гайковий ключ, виготовлені з шоколаду. Погодьтеся, місто має і смак, і стиль.
* * * * *
5 справ
які потрібно зробити у Вупперталі
Отже, 5 справ, які потрібно зробити у Вупперталі: покататися на підвісній залізниці (ми вже писали про неї), подивитися світлове шоу в Visiodrom (ми вже писали про нього), сходити в Музей ранньої індустріалізації та подивитись з чого розпочинав Вупперталь, купити сувенір (наприклад, шоколадний гайковий ключ), випити пива.
Аякже без пива, це ж Німеччина, хочеш – не хочеш, а келих місцевого пива треба випити.
При оформленні сторінки використані репродукції картин художника Альберто Джакометті "Фігура III" та художника Умберто Боччоні "Одночасні видіння" з колекції Музею фон дер Хейдта, а також фото: Atamari, Юлії Каспарової та чиїсь ще.