Дармштадт
Колонія митців
Глава 3
Німеччина, кінець дев'ятнадцятого сторіччя. Бог помер. Не існує ані моралі, ані релігії.
Філософа, який сповідував і ширив цю єресь, запроторили до психіатричної клініки. Діагноз засвідчив: сифілітична інфекція довгі роки руйнувала мозок Фрідріху Ніцше, робила свою чорну справу... Але ж до кожного лікаря не приставиш... І витали ідеї в повітрі: "для надлюдини чиясь думка нічого не варта", "надлюдина не переймає цінності в кого-небудь, а створює їх сама".
І кричали надлюди: "Дайте!".
Дайте нам дике поле і ми збудуємо дивне місто, втілення духу епохи, що скинула вериги минулого, пута класичних форм.
І ось Дармштадт.
На герцогському престолі сидить пан Ернст Людвіг, людина молода, творча, амбітна і думає, мабуть, так: "Дикого поля я, звісно, не маю. Але в моїх володіннях є пагорб Матільди, давно вже мені він муляє око: церква, платани, бочки із пивом, гідротехнічні споруди... посміховисько, а не прикраса столиці... агов, хлопці, йдіть-но сюди".
На клич Великого герцога явилися кращі з кращих: Петер Беренс, Пауль Б'юрк, Рудольф Босельт, Ганс Крістіансен, Людвіг Габіх, Патріз Губер і Йозеф Марія Олбріх, - усе художники, скульптори, генії, квіт прийдешнього покоління. Ніхто з них, окрім Олбріха, не здобув архітекторської освіти, але серця їх були гарячі і стукали вони в такт. Ніхто з них, окрім Олбріха, не мав практичної справи з мулярами або теслями і, звісно, було б неприродньо, якби ці всебічно обдаровані дилетанти не здійснили революцію в плануванні міського простору... Мало статися так:
На найвищій точці повинен був здійнятися Храм Роботи,
- роботи, яка є священним богослужінням, творінням якихось мистецтв -
На царинах, у прилеглих до святого місця околицях, розмістяться будинки художників, до яких після дня сумлінної праці спустяться долу творці, зійдуть, наче античні боги, аби повечеряти ковбасками із гірчицею і випити добрий стакан вина.
Герцог вподобав концепцію.
Тож Беренсу, Крістіансену, Габіху й Ольбріху, як людям сімейним, він, не гаючи часу, продав невеличкі земельні ділянки, аби ті власним коштом збудували собі житло; усім інші учасникам великого помислу належало жити безпосередньо в Храмі Роботи,
- який, ясна річ, пойменували "Дім Герцога", -
і чи то в 1899-му, чи то навесні 1900-го року Künstlerkolonie розпочала своє життя.
Документ німецького мистецтва
На зламі століть, на зламі епох оселилися на пагорбі Матільденхьое художники... вони же ті епохи і поламали.
"Мій Гессен повинен процвітати, а надто мистецтво у ньому", - то єдиний дороговказ, який дав колоністам герцог, і, не очікуючи інших настанов і напучень, митці заповзято взялися до діла.
Вже в 1901 році вони явили публіці своє диво-творіння.
Явлення звалося виставкою "Документ німецького мистецтва". Дім герцога (він же - Храм, він же Будинок Роботи), власні оселі художників, кілька тимчасових споруд мали продемонструвати публіці, якою повинна бути архітектура майбутнього.
15 травня перед фасадом Будинку Роботи провели церемонію відкриття. На сходах дому стояв хор із чоловіків і жінок у білому одязі та вінках, які під трубні звуки виконували святкові вірші «Символу» Г. Фукса. Хор співав про тугу за красою, виявленою у всіх формах життя. Основними героями були Чоловік та Жінка. Третій головний персонаж — Провісник — співав про перетворення життя невпорядкованого, безформного у життя, оновлене красою художніх форм; сей сповнений одухотворення пан очолив процесію, яка несла всередину Будинку Роботи чистий, правильної форми кристал, що символізував джерело гармонії.
Окрім цього дійства і зразків випереджаючого час будівництва були заготовлені й інші ефектні видива: меблі, скульптури, декор,
- усе те з чого народився промисловий дизайн, коли все від офіційного бланку до чайника оформлюється в єдиному стилі -
Виставка мала грандіозний успіх, особливо серед фахівців, і завершилася через п'ять місяців повним фінансовим крахом.
Колонія митців
"Перший млинець нанівець"... хто ж не знає?
Не знали: Б'юрк, Беренс, Босельт, Крістіансен, Губер. Невдовзі після зазнаного фіаско ці пани зібралися та й поїхали.
Але чи значить це, що Ольбріх та Габіх залишилися на самоті?
Ніт!
Нові адепти югендстилю поповнили ряди колоністів і з новими запалом та наснагою митці стали творити модерн. В невтомній праці летіли веселі дні і ось вже виставка 1904 року гостинно запрошує прибічників будучності. На сей раз публіці демонструються тільки тимчасові, менш затратні споруди... І знову відвідувачі отримали незабутні враження, а митці неоцінений досвід, - на виставці 1908 року вони зосередилися вже виключно на доступності сучасних форм житла при мінімумі витрат. Як приклад показувалась одна так би мовити резиденція, набита крамом прикладного мистецтва, взірцем прогресивних форм.
Дуже вчасно на 2 люте 1905 року припало весілля герцога із принцесою Елеонорою. Тож у гессенської громади був деякий час, аби зрозуміти, що кращого подарунка, ніж Hochzeitsturm, годі й придумати. Грошовиті мішки поспіхом розтрусилися, Йосеф Марія Олбріх розробив цілком небуденний проект і акурат перед початком виставки в споруду башти поклали останній камінь. Точніше, останню темно-червону цеглину.
Темою виставки 1914 року стало орендоване житло, і бозна яких ще незвіданих глибин дісталися б колоністи, до яких небес злетіли би їхні непересічні візії, але розпочалася світова війна, яка, як відомо, обрушила відвічний устрій, в тому числі в Німеччині,
герцог втратив майже усю маєтність,
та й взагалі меценатів сильно поменшало...
В 1929 році колонія офіційно припинила своє існування.
Потім грянула наступна війна,
після бомбардувань в Дармштадті небагато, що уціліло,
те, що залишилося від колонії на Матільденхьое ЮНЕСКО об'явило об'єктом всесвітньої культурної спадщини, - приходьте, дивіться, - в музеї Künstlerkolonie зберігаються усілякі цікавинки, зразки бюджетних осель перетворилися на пам'ятки архітектури, в башті Hochzeit раз по раз відбуваються акти змін цивільного стану, - молодята кажуть один одному "Так" і реєструється черговий шлюб - сонечко світить, життя продовжується...
При оформленні сторінки використано фото: bilderflut photography, Elli Winter та Johann Sandner.