Дармштадт
Пагорб Матільди
Глава 2
Дармштадт - столиця федеральної землі Гессен і, звісно, не вчора місто натягло на себе столичні шати,
- і навіть не позавчора, -
в 1567 році Дармштадт став резиденцією графів Гессен-Дармштадтських,
на початку дев'ятнадцятого сторіччя місцеві володарі отримали від щедрот Наполеона корону великих герцогів і Дармштадт став містом принцес,
в 1894-му Аліса Гессенська, молодша донька великого герцога Людвіга, вийшла заміж за російського самодержця Миколу II, під ім'ям Олександри Федорівни вскочивши в потяг, який врешті решт привіз її в Єкатеринбург, аби разом з родиною опинитися в підвалі будинку Іпатьєвих і останнє, що бачити в нещасному своєму житті, - пусті очі вбивць...
Однак не для того, щоби лити притворні сльози над трупом імператриці, ми згадуємо цей епізод,
- після 24 лютого нам, правду кажучи, байдуже -
єдиний привід для споминів - це капличка, яку побудували в Дармштадті за кошти Миколи Романова, аби його німецька дружина під час гостювання на милій батьківщині мала можливість помолитися згідно правильного канону,
бо, як відомо, є тільки одне правило для бажаючих всістися на московитський трон - це сповідування православ'я.
Отже Леонтій Миколайович Бенуа розробив проект, майстри мулярської та інших будівельних справ під наглядом Густава Якобі поставили стіни, фахівці позолотили фризи і луковицю бані, фасади прикрасили кахлями, вправні художники потрудилися над мозаїками та орнаментами, від родичів з Лондона доставили в Німеччину іконостас,
- не забули привезти трохи грунту з росії, аби на рідній землі стояла церква, -
цар виклав 400 тисяч марок і розчепурена Russische Kirche в ранньому ярославському стилі предстала перед очима дармштадтців в усій своїй незбагненій красі.
* * * * *
Строката, наче матрьошка, церква стала першою спорудою на пагорбі Mathildenhöhe і, як для божого дому, спорудою дуже дивною: ані органних труб, ані лав, аби посидіти на самоті та про вічне трохи розмислити... Містяни зрозуміли відразу: якщо і з'являться в Дармштадті дивакуваті будови, то місце їм поруч з Kapelle заради гармонії і якоїсь нелюдської манекенно-лялькової красоти.
Пагорб Матільди
Mathildenhöhe - нашою: пагорб Матільди - точніше, навіть не пагорб, а зріст, висота. Це найвища точка місцевості і, звісно, якби б навкруги розпростерся до обрію дикий степ,
або, скажімо, овси і ячмені вкрили б довколишні долини й улоговини,
ми б назвали ту висоту могилою,
але окіл, прошу пана, Німеччина,
- треба підлаштовуватися під місцеві реалії -
то хай буде пагорб... Щодо Матільди в нас вибору не було. Ще на початку дев'ятнадцятого століття за примхою великої герцогині Матільди фон Віттельсбах на вишині, що панує над центром міста, облаштували парк в англійському стилі, який, ясна річ, назвали на її честь...
Тоді ж на пагорбі насадили платани, - рівненько, наче на плацу гренадери, вишукались дерева, сплели віття.
* * * * *
Герцоги - народ сентиментальний, цінують красу, люблять природу, - не те щоб відгородитися від проблем і жити анахоретом, але мали нахил прогулятися Матільденхьое, помилуватися видами, послухати спів пташок. Втім як би не захлиналось пристрасним тьохканням птаство, якими б концертами не чарувало душу, однак і про підданих державнику треба дбати. Населення гессенської столиці стрімко росло, і кожний з 70 тисяч містян марив, як не ковтком пива, то хоча би ковтком води.
Тож в 1880-му за проектом інженера Люгера на вершині Mathildenhöhe збудували гігантський резервуар: буферне сховище на 4800 кубічних метрів води стало запорукою безперебійного водозабезпечення міста.
Ба більше...
В череві пагорба видовбали величезні за розміром катакомби і дванадцять дармштадтських броварень організували тут склад: взимку на озері Вуг заготовлялась крига, яку насипали в льодовики, і без будь-якої електрики бочки з пивом зберігалися впродовж року при постійній температурі чотири градуса.
І ото бути би Матільденхьое непорозумінням місцевого значення, недорікуватим поєднанням церкви, платанів та гідротехнічних споруд, але в 1892 році Великим герцогом Гессена став Ернст Людвіг,
людина молода, творча, великих амбіцій, невгамовних жадань та кипучої ділової енергії,
і,
на додачу до написання віршів, неприхованого перелюбства і хтивого потягу до конюхів, покоївок, усіх цих дівчаток і хлопчиків з кухні ще й із сутнісним прагненням модерну та новизни,
і вже невдовзі Дармштадт перетворився на центр новаторського мистецтва,
з туманів прийдешнього намалювалася екстравагантна з'ява,
приголомшливий Jugendstil.
При оформленні сторінки використано фото: Lothbrok's Yen, Claudia Ewerhardy, Frau Koriander та чиєсь ще.