Скандербег
Генерал-капітан Арагону і Мехмед Завойовник
Двадцять тисяч османів - кожний п'ятий з загарбників - навіки залишився попід стінами Круї. І завили вовчицями двадцять тисяч невтішних вдів, заскавуліли жалісними голосами... Хоча ні, то ж аллахове воїнство валяється пошматоване на куски, вони ж многожонці... Гаразд. Чи то сорок, чи то шістдесят тисяч вдів залилися невтішно сльозами... А втім кількість овдовілих жінок не так і важлива... Врешті решт це просто статистика.
* * * * *
Десь, наче вкриті чорним траурним крепом, стоять осиротілі домівки, а десь дзвінко і радісно лунають застільні пісні, і йдуть під вінець нареченні, і не встигнеш ще й оком кліпнути, а вже молодиця як не з дитиною біля пазухи, то з величезним, мов той смугастий кавун, черевом, - таке наше життя... В 1451 році Скандербег одружився. Невдовзі у нього народився син, - Гйордж Кастріоті другий - спадкоємець славного імені. Кажуть, була у чоловіка ще й донька Войсава, але достовірних тому підтверджень нема.
Одружився Скандербег на Доніке, доньці Гйорджа Аріоніті, авторитетного місцевого пана, володаря чималеньких володінь. Бо кохання коханням, але ж і скріпити шлюбом зв'язки з однією із найвпливовіших албанських фамілій звісно що не завадить. Адже ніхто з повстанців не тішив себе ілюзіями, - битва під Круєю, то не остання битва з османами, будуть ще.
Скандербег знав: тільки-но турки залижуть рани, відразу обов'язково повернуться. Тож він не гаяв даремно часу. Відбудував і посилив укріплення Круї, в Модрице поставив нову фортецю, підписав договір з королем Арагону, - Альфонсо V пообіцяв поважати усі привілеї албанця і платити йому щорічно 1500 дукатів, а Гйордж Кастріоті з честю прийняв звання арагонського генерал-капітана і зобов'язався принести королю вірність, коли остаточно вижене турків зі своїх земель.
А що Порта?
Сонцесяйний Мурад II помер, прийшла черга його сину ставати сонцесяйним і найвеличнішим. Дев'ятнадцятирічний Мехмед був гідним сином своєї епохи. Ще в дитинстві він скуштував смак всевладдя - долею випадка опинившись на троні (було таке: ще в 1444 році його батько пройнявся дивною забаганкою відійти від правительських справ, тож довелося дитині громити хрестове військо на чолі із Гуньяді)... так от: долею випадка опинившись на троні, ще в дитячі зелені роки Мехмед скуштував смак всевладдя. У листі татові-відставнику він писав: "Якщо ви султан, прийдіть і очолюйте свої армії. Якщо я султан, я наказую вам прийти і очолити мою армію"... І Мурад не наважився ослухатися волі малого, - повернувся і в битві при Варні вщент розбив європейське лицарство, - ми якось писали про це.
Одже під час другого свого пришестя на трон дев'ятнадцятирічний Мехмед добре знав силу своїх велінь. Звісно, він відправив в Албанію експедицію у 1452 році (з якою, до речі, Скандербег розправився швидко і болісно), і в наступному році звичайно він відправив в Албанію експедицію (яку спіткав такий самий безславний і швидкий кінець)... Але, ясна річ, султан Порти не збирався розмінювати велич Імперії на крихітну, ледь не мізерну Албанію. Погляди Мехмеда II були направлені на Візантію, на Костянтинополь, на другий Рим.
Падіння Костянтинополю
29 травня 1453 році турки взяли Костянтинополь. Пала твердиня, яка вважалася неприступною, - впав другий Рим до ніг султана Мехмеда. І палали дома, і металися турки по вулицях міста зграями, шаленіли від крові і здобичі, і з дивним до кінця не з'ясованим відчуттям дивився на це Завойовник,
- "Завойовником" нарекли відразу Мехмеда -
Одже з дивним і до кінця не з'ясованим відчуттям дивився на це Завойовник: перемога не лоскотала гонор. Царгороду було замало його амбіції... хотілося ще.
При оформленні сторінки використано фото: Pudelek, батальна картина невідомого мені автора, а також репродукції портретів Мурада II роботи Паола Веронезі та Мехмеда II роботи Дженті́ле Беллі́ні.