Скандербег
Ліга Лежі або Албанський орел
Звеличувалися імперії і падали, розсипалися в порох імперії, - були часи другого Риму, пройшли.
Новий господар по-хазяйські на Балкани накинув оком, - османи.
Не дикунською ордою з'явилися турки попід стінами Костянтинополю: у п'ятнадцятому столітті Порта мала змогу виставити військо у двісті п'ятдесят тисяч добре навчених озброєних найсучаснішою зброєю вояків. І гриміли гармати, плювали вогнем гармати, в димах і загравах пожеж, під грім артилерійської канонади пав Костянтинополь, лягло під його стінами нещадно посічене лицарство, зійшов над Босфором півмісяць, зійшов навіки-віків.
* * * * *
Вив мулла з мінарету і найбільш прозорливі розумники без жодних вагань поспішали відректися від хреста. Тихше води, нижче трави вели себе поневолені чоловіки, - ті ж, в кому жива була тяга до волі, миттю опинялися у кайданах. Гречанки, слов'янки, відплакавши долю свою, сурмили брови і до сьомих потів у гаремах трудилися турки, справляючи обов'язки переможців. Найчарівніші жінки вертіли оголеними животами перед своїми загарбниками і найхоробріші покірно схиляли голови, і падали ниць, плазували і тріпотіли перед цією нездоланою силою численні місцеві царьки, - тільки один сміявся над оттоманською гегемонією: Скандербег.
Дезертирувавши з турецького табору, Скандербег на початку листопада 1443 року прибув у Трую. Перш за все, він повернувся у лоно християнської церкви. І, як личить доброму християнину, відразу же став за віру, наказавши тамтешньому людству або відмовитися від ісламу, або гідно зустріти смерть.
Небагато знайшлося охочих ослухатися грізного повелителя, - з тими, хто проявляв непослух, Скандербег розправлявся швидко і без жалю. Петрела, Презе, Сфетиград, Модрич, - вже невдовзі над усіма довколишніми поселеннями майоріли переможні знамена Гйорджа, - фамільний червоний прапор з чорним двоголовим орлом.
28 листопада того ж кривавого року албанські старійшини проголосили Скандербега правителем князівства Кастріоті та вождем усіх албанців,
і
треба відзначити
ніколи в історії країни ще не було такої великої постаті,
такої фігури, довкола якої могли би об'єднатися клани,
бо гордість і незалежність - це сутність албанського горця, албанець нікому не підкорюється, не підчиняється,
але якщо вже дав слово честі, тримає його завжди.
І ось:
2 березня 1444 року Скандербег скликав албанське лицарство у контрольованому венеційцями Лежі, - там і народилася "Ліга Лежі", потужний військовий союз. Аріаніті, Музака, Захарія, Топія, Дукаджини, Зеневісі, Душмані і Спані, - володарі тутешніх гір, наймогутніші сім'ї країни, майже усі, майже уся Албанія об'єдналася і з волі померлих предків дала клятву besa спільно боротися проти османського уряду, боротися до кінця.
Довго тліла народна злоба, спалахнула страшним вогнем. Запалала Албанія... Ще ніде і ніколи національний опір не мав такого лідера, як Скандербег. На чолі загону у декілька тисяч вершників він носився країною, мов буревій. Чисельність османських сил не мала жодного значення. Зухвалими наскоками Скандербег атакував цілі армії і тікав ще до того, як ворог мав змогу отямитися. Гори були його союзником: він з'являвся нізвідки і зникав невідомо куди. Наче орел, Скандербег видирав шматки м'яса з плоті імперії, - і летіли голови турецьких намісників, котилися голови мусульман.
* * * * *
Новини з півдня Балкан швидко дісталися до вух правителя Порти.
Чи мав підстави султан тривожитися? Так, він особисто знав Скандербега... Таких чоловіків краще мати за друзів.
Але у султанів немає друзів, - тільки піддані та вороги.
При оформленні сторінки використано фото: Fatima Kazmi та чиїсь ще.