Бремен
Цікаві факти
Поталанило Бремену із патроном, адже сам Петро покровитель міста на небесах, а він, прошу пана, не останній чин в праведній ієрархії: друга людина після Христа, наріжний камінь, на якому збудовано церкву. Саме в нього зберігається ключ від раю, саме він вирішує чи пустити людину у Царство Боже, чи погнати грішника в шию...
До речі, той заповітний ключ можна побачити і на міському гербу Бремену, і на емблемі броварні Beck's, і навіть на кожному каналізаційному люкові... Про що це говорить? Може, про те, що годі базікати і час писати про факти.
Одже факти:
Бремен знаходиться у Німеччині, - не в Америці, ніт. Хоча й там є з добрий десяток Бременів. Але наша оповідь про Вільне ганзейське місто, яке разом із Бремерхафеном (бременським портом, розташованим на відстані трохи більше п'ятдесяти кілометрів), утворює федеральну німецьку землю,
- найменшу з усіх, але чи не найвідомішу в світі, -
Бо, ясна річ, історія Бремену розпочинається не з Карла Великого, не з фризів та саксів, - вона розпочинається з тих щасливих хвилин, коли ти засинаєш у ліжку, а матуся читає тобі казку...
Парадокс:
в Бремені народилися шість нобелевських лауреатів, але всесвітню славу йому здобули віслюк, пес, кіт і півень,
- вигадані персонажі -
ну може ще й Робінзон додав котрусь дещицю.
Сам то він, звісно, моряк з Йорку, але батько його родом із Бремену: кожний, хто посилив перший абзац культового роману, знає, що звався він Крейцнером, - то англійці, за своєю звичкою нівечити іншомовні слова, переінакшили прізвище німця на Крузо.
Ба більше,
ця вигадана персона має в Бремені дім, - домівку відлюднику у 1931 році збудував місцевий магнат Розеліус, бо ж, бач, цей хлоп, що вижив у кораблетрощі, уособлює у собі непереможний ганзейський ентузіазм, незламність і новаторський дух.
Та й сам Розеліус, чиєю ініціативою, енергією і, власно кажучи, коштом з'явився у Бремені не тільки Дім Робінзона, але й уся Бетхерштрассе, - як на мене - не гірший зразок живучості, стійко трималася його парость, як би не намагалась заглушити пагіння непрохана зелень плевел. Нащадок купців у бозна якому по відліку поколінні, у зовсім юному віці довелося Людвігу приймати на себе справи,
І ось кіно:
Стоїть юнак біля ліжка з вмираючим батьком, слухає лікарів, які безпорадно розводять руками: мов, усьому виною надмірно вживання паном Дитріхом кави, кофеїн - це ж той же наркотик, що поступово отруює організм...
А ось і продовження фільму:
За чотири роки по смерті батька після нескінченних експериментів у 1906 році Людвіг Розеліус знаходить спосіб видалення кофеїну з кавових зерен і патентує його...
А ось і факт:
В 1673 році Бремен став першим німецьким містом, яке отримало ліцензію на імпорт кави. Родина Розеліусов здавен опанувала цей бізнес. В 1902 році після смерті Дітріха Фрідріха Реннига сімейну справу очолив його син. У 1903 році судно із вантажем кавових зерен попало в шторм. Морська вода потрапила в трюм і зіпсувала товар, - кофеїн геть увесь вимився. Але аромат кави в зернах залишився, тому Людвіг вирішив не викидати браковану партію, а продати її, та ще й як дорожче. Бо це ж був геній маркетингу... Зіпсована кава розійшлась на "Ура". Тоді пан Розеліус вирішив поставити випадок на міцну промислову основу. Найкращі бременські хіміки день і ніч трудилися в його лабораторії, обробляли зерна парами кислот, вимочували у бензольному розчині, і врешті-решт розробили необхідний продукт.
У 1906 році Людвіг Розеліус створив Kaffee - Handels - Aktiengesellschaft і розпочав експансію. Рекламні плакати, галас у пресі, - весело, гучно, стрімко запустив цей ділок на ринок своє дітище, - справжню сенсацію, напій без жодних вад... То вже пізніше виявилося, що розеліусівський KAFFEE-HAG має канцерогенні властивості, але то зовсім інша історія, та й взагалі нецікавий факт.
Треба додати, що нині при декофеінізації кавових зерен використовують етилацетат або метиленхлорид, і - як кажуть у FDA - ризиків для здоров'я людини від цих розчинників не існує. Тому жодним чином не хочу спекулювати: мов Дім Робінзона збудовано на людських метастазах, пухлинах та випавшому волоссі...
До того ж бозна звідки бралися гроші на бременську архітектуру?
Адже Розеліус мав інтерес до авіації, - в 1925 році він став головою правління Focke-Wulf Flugzeugbau AG; в 1938 році його частка у цій компанії складала 46%,
- тобто в кожному винищувачі Люфтваффе чи не половина була цього пана, -
Двічі Людвіг Розеліус подавав заявку на вступ у нацистську партію і двічі отримав відмову, бо пропагував дегенеративне мистецтво на Бетхерштрассе... отакий от не самий відомий, але неспростовний факт.
* * * * *
Втім годі про пана Розеліуса.
У 1943 році він помер, вулицю Бондарів вщент розбомбили союзники, в результаті їхніх нальотів авіаційний завод було стерто з лиця землі... І що? мистецтво на цьому закінчилося? авіація померла? Та ніт. Бетхерштрассе відреставрували. Літаки будуються... Бремен - центр німецької авіаційної та космічної промисловості: тут виробляються усі посадкові закрилки для літаків Airbus; німецькі супутники, які літають по навколоземній орбіті, від першого до останнього гвинтика повністю збиралися тут, -
цих супутників більше восьми десятків, космічні очі Німеччини, що вони бачать зверху? чи міняється наше життя найкраще? чи міняється взагалі?
... Питання виключно риторичні. Звісно, життя змінюється: останні роки серед новонароджених бременських хлопчиків найпоширеніше ім'я Мохаммед.
Підсумуємо факти
1. Святий Петро - патрон і покровитель міста Бремена на небесах.
2. Батько Робінзона Крузо родом із Бремену.
3. В Бремені є Дім Робінзона, репліка збудованого коштом пана Розеліуса будинку.
4. Пан Людвіг Розеліус - вельми цікава персона, завдяки його ініціативі, грошам та наполегливості людство має можливість розпочинати ранок не з натуральної кави, а з запашного і (згідно реклами) безпечнішого сурогату.
5. Нинішні бременці щось не дуже спішать називати нащадків ім'ям видатного магната. В останні роки найпопулярнішим для новонароджених хлопчаків було ім'я не Людвіг, а Мохаммед.
Одже п'ять фактів для міста, чия багата на події історія тягнеться понад тисячоліття... Чи не замало? Як на мене, то в самий раз, - я не люблю напружувати читачів.
При оформленні сторінки використано фото: ch chen, Matthias Staubach та чиїсь ще.