Кола історії
Федеральна земля Бремен
Як відомо, покровитель Бремену на небесах - сам апостол Петро, не останній чин у християнській святій ієрархії.
Тож фігурний ключ на гербі Вільного ганзейського міста символізує ключ від Царства небесного, - славнозвісні ключі від раю.
Для чого цей ключ міститься на кожному каналізаційному люку у Бремені?
Ну, по-перше, ми точно не знаємо де знаходиться вхід у рай...
По-друге, багато хто з нас не відає навіть про місцезнаходження Бремену, не те, що про сакральні секрети.
Спитайте в будь-кого з американців: "Де розташований Бремен?" і він відповість: "В Іллінойсі". Або "У Канзасі". Або "У Кентуккі". І, безсумнівно, буде правий, адже в Америці є з добрий десяток Бременів. Але жодного б з них не існувало, якби б не Вільне ганзейське місто,
федеральна земля Німеччини,
чия історія розпочинається у 787 році, коли легендарний король франків Карл Великий підкорив нездоланих до того саксів і на піщаній дюні поблизу з давніх давен існуючого перевозу крізь річку Везер заснував велике поселення,
- як резиденцію свого єпископа, -
адже вождь Першого Райху не тільки мечем, а й хрестом збирався тримати в покорі дикунське плем'я,
бо хіба ж меч зупинить сакських славетних воїнів?
Тих безжальних і лютих, вправних в мистецтві вбивства загарбників, які вкупі з іншими германськими племенами (англами, ютами) вторглися у Британію, і навіть всесильний Рим нічого не зміг зробити з тією навалою,
хутко і злагоджено, по команді, накивали п'ятами легіонери,
а місцеве населення (брити) втекло на півострів Бретань, де й нині живуть у французькому однойменному регіоні,
англи ж і сакси змішалися і стали єдиною нацією,
- світочем вільного світу та лякалом світу невільного -
Щодо французів і Франції...
Коли вже про це зайшла мова, то німецькою ця країна називається Frankreich, держава франків,
і це не дивно, бо так воно й є,
бо не було у Європі місця, на яке б, починаючи з Карла I, не зазіхали вожді франків у прагненні всеосяжного і безроздільного володарювання,
наче пухлина, розросталася Священна Римська імперія,
великою кров'ю сплачувалися територіальні здобутки,
ключі від раю відчиняли двері у пекло,
адже колами ходить історія - коло за колом - дев'ятьма колами пекла.
В 789 році у Бремені збудували першу ще дерев'яну церкву.
За три роки сакси спалили місто.
Згоріла і церква.
На згарищі, - на попелищі, щедро напоєному кров'ю повсталих, - відбудували ритуальну споруду: нави, хори, дві велетенські башти...
Однак за кілька століть вони повернулися,
- англосакси, яструби вільного світу, -
повернулися аби розбомбити, аби знищити вщент Бремен,
адже колами ходить історія,
дев'ятьма колами пекла.
І, нарешті, по-третє: Америка.
До чого, скажете ви, тут Америка, якщо її і відкрили-то на кілька віків пізніше, ніж Бремен отримав статус вільного міста і приєднався до Ганзи. Не скажіть, Америка завше до чогось...
Наприклад, ключі...
Ключ на гербі Бремену, ключ від Царства Небесного, ключ на емблемі броварні Beck's, і, звісно ж, ключі на тутешніх каналізаційних люках: цей ключ - справжній символ Вільного ганзейського міста. Але ж не заради оповіді про каналізацію, зробивши коло, наша історія повернулася до ключа, - не тому, не тому, не тому.
Бремен - це ключ.
В кого той ключ, той контролює вхід, - як не до раю, то до Німеччини.
В Сполучених Штатах Америки існує з десяток Бременів, і це, ясна річ, не випадковість. Довгі роки бременський порт був головним емігрантським хабом Європи. З 1830 року понад сім мільйонів людей саме звідси уїхали в Новий Світ шукати кращої долі.
Знайшли - не знайшли... Мабуть, не має сенсу гадати.
Адже історія завжди ходить по колу,
- коло за колом -
дев'ятьма колами пекла.
Під час Другої Світової війни Бремен зазнав нищівних руйнувань, у 1945 році він був розвалищем. Але порт - то є порт. Хто тримає порт - в того ключ. Саме тому вся навколишня територія знаходилася в зоні британської окупаційної зони, а Бремен контролювали американці.
Одже коли у січні 1947 року на світ з'явилася федеральна земля Вільне ганзейське місто Бремен (Freie Hansestadt Bremen) пупорізкою була саме Америка... про Бремен, як федеральну землю, читайте наступний текст.
При оформленні сторінки використані фото з державного архіву Бремену / архіву Weser-Kurier.