Бремен
Птах пес та рибні палички
24 травня 1541 року імператор Карл V дарував місту Бремен право карбувати монети та пускати ті гроші у обіг. І якби б теє щастя звалилося на голову якомусь родовитому герцогу, то він, ясна річ, знав би, що робити з випущеною продукцією,
- усе б спустив на жінок, бенкети та лови, -
але справами в місті заправляв купецький розплодок,
десь тридцять заможних фамілій,
і не те, щоб німецьке жіноцтво взагалі залишалося без уваги, чи-то друзі-приятелі багатіїв перебивалися з квасу на воду, але все ж таки пріоритет місцевих панів очевидьки відрізнявся від пристрастей та вподобань спадкової аристократії: той вкладеться в імпорт колоніальних товарів, той будує найшвидші в світі судна, і, якби б під час другої світової війни союзники не розбомбили місто, не перетворили на купу битого каменю усі його верфі, порти, заводи, хто зна чим міг би сьогодні похизуватися Бремен,
- яких би досяг вершин? -
а так ВВП на душу населення складає тут трохи більше за п'ятдесят шість тисяч євро на рік,
усього то, як у п'яти румунів,
і це ще сьогоднішнім бременцям поталанило,
пофортунило, як мінімум, двічі:
по-перше, народитися через одне - два покоління після Другої світової,
по-друге, народитися саме у Бремені,
в місті, яке опинилося не в зоні радянської окупації (бо Совєти вивезли з Німеччини геть усе), а в так званій Тризонії,
на території, яку контролювали американці купно з англійцями і французами.
І,
хоча й англосакси з розбитим ворогом не церемонилися,
адже переможений платить за все,
однак розміри забраного одними й іншими у німців майна, м'яко кажучи, не співставні.
Згідно даних Головного трофейного управління, в якості репарацій Радянським Союзом було вивезено з Німеччини: 2885 заводів, 96 електростанцій, 340 тисяч верстатів, 200 тисяч електродвигунів, один мільйон триста тридцять п'ять тисяч голів худоби, 2,3 мільйони тонн зерна, мільйон тонн картоплі та овочів, 20 мільйонів літрів спирту... Ешелони за ешелонами, - тисячами, десятками, сотнями тисяч - Москва вигрібала все, до чого могла дотягнутися: телескопи з астрономічної обсерваторії університету Гумбольдта, вагони берлінської підземки та круїзні лайнери, на Центральній телефонній станції столиці СРСР для обслуговування номерів ЦК партії до 1980-х років використовувалося обладнання телефонного вузла рейхсканцелярії. А що зробили в Німеччині американці? Для початку ось...
Горе переможеним
... Німецькі органи влади і всі особи, які знаходяться в Німеччині, повинні передати Представникам Союзників всі золоті та срібні монети і зливки, і платинові зливки, які знаходяться у Німеччині, а також всі такі монети і зливки, які знаходяться поза Німеччиною, котрі знаходяться у власності чи зберігаються за дорученням будь-яких установ чи органів, згаданих вище...
Цитата з Потсдамської угоди. І це не все...
Одже посиділи за круглим столом лідери, вдарили по руках, і детально, до найдрібніших дрібниць розписали повоєнне життя Німеччини непримітні чоловіки в добротних костюмах, і, - якщо в двох словах, то будуть ці слова "голод" та "зубожіння", - адже союзники забрали у німців не тільки майно, але й гроші.
Для потреб окупованої території випускалися окупаційні марки. Alliierte Militärbehörde. AM-mark. До того ж в своїй зоні відповідальності кожна воєнна адміністрація емітувала гроші на власний розсуд: 20 червня 1948 року американське та британське командування відзвітувалися перед населенням про сумарну емісію у розмірі близько десяти мільярдів військових марок.
Скільки тих папірців запустили в обіг на радянській частині Німеччини ніхто не знає і досі,
- в вісім разів більше? в дев'ять? в десять? -
І,
як завжди,
після щедрих грошових злив економіка буксувала, колеса її вгрузали в липучу багнюку... чи додати тексту вогню? ... вище неба здіймалося багаття інфляції. Скільки коштують гроші, які нічого не варті? Окупаційні марки втратили не тільки функцію заощадження, але й засобу платежу. За них нічого не можна було купити, - повсюдно цвів бартер; сигарети стали валютою.
Спроби союзників домовитися про єдину політику виявилися марними, - американці наполягали на проведенні грошової реформи, СРСР не був зацікавлений у відновленні західних територій Німеччини, - у відносинах між країнами антигітлерівської коаліції давні тріщини обернулися прірвою; уламки Третього Райху стали частинами ворогуючих таборів: Холодна війна, возведення Берлінського муру, поцілунки взасос Хонеккера і Брежнева, взаємне протистояння, страх і ненависть, падіння Стіни, розпад Союзу, - усе це продовження тієї історії, яка називається
Птах Пес
... мовою оригіналу Bird Dog, абсолютна таємна стратегічної важливості операція, яка розпочалася 23 липня 1947 року, коли в невеличкому курортному містечку Бад-Гомбург була створена спеціальна контора, де в тиші і спокої чоловіки, які знаються на державних фінансах вели неспішні розмови про консолідацію імперського боргу та поглинання надлишкової купівельної спроможності,
на чолі цих фахівців стояв Людвиг Ерхард, батько німецького економічного чуда,
... були й інші батьки, адже звитяга ніколи не залишиться сиротою...
Восени 1947 року нью-йоркська Американська банкнотна компанія та Бюро гравірування і друку (Вашингтон, округ Колумбія) працювали на межі своїх безмежних можливостей, і вже на початку 1948 року в Бремерхафені на причалі Columbuskaje без зайвого галасу пришвартувалося трансатлантичне судно,
Швидко і злагоджено з трюмів його витягли 500-тонний вантаж,
- 23000 дерев'яних ящика -
вісім поїздів під посиленою охороною доставили ящики з написами "Птах Пес" у Франкфурт, в нещодавно створений "Банк німецьких земель", декілька тижнів армійські вантажівки розвозили ящики по Тризонії,
18 червня населення західних зон (а заразом і командування Радянської Військової Адміністрації) поінформували про введення нової валюти,
- німецької марки -
а за три дні, рано вранці в неділю новенькі банкноти почали видавати людям із розрахунку 40 марок на душу населення.
І рибні палички
Перше, що я зробив, це купив фунт ковбаси і з'їв її за один раз...
І побігла по жилах кров, справжня кров по жилах німецької економіки.
СРСР, ясна річ, відразу відгородив зону свого панування "Железным занавесом", - і ще довгі роки з-за тієї завіси східні німці спостерігали за успіхами своїх братів та сусідів. Безглуздо порівнювати досягнення НДР та ФРН. Стрімко відродилася Західна частина Німеччини, відновилася та впевнено покрокувала вперед.
Той же Бремен... Разом із Бремерхафеном він неодмінно входить в топ-10 найбільших портів Європи. Вільні вітри Вільного ганзейського міста, морські платформи і 89 потужних турбін роблять Бремен лідером у вітряній енергетиці. Установка по переробці сміття в Бременхафені щорічно генерує 100 тисяч мегаватів електрики і 300 тисяч мегаватів тепла, - отак от, навіть з відходів своєї життєдіяльності Німеччина здобуває чималий зиск. Автомобільний гігант Daimler AG саме в Бремені виробляє Мерседеси "С" і "Е" класу. Усі закрилки для Аеробусів - продукт праці роботящих бременських хлопців. Електротехніка і електроніка, роботи, космос... Бремен - п'ятий в країні промисловий центр після Гамбургу, Вольфсбургу, Мюнхена й Кельна.
І,
звісно,
не забуваємо про традиційні чесноти бременців: пиво Beck's народилося тут і під славетним цим, одним з найвідоміших на нашій планеті брендів до сьогодні в Бремені варять пиво справжні професіонали. Чи не перші і точно найкращі в Європі ростери кави з давніх часів концентруються тут. А рибарі... Колись-то рибалки ледь не відрами черпали корюшку з кришталево-прозорих вод Везеру. Нині відра їм без потреби - численний новітній флот тралить рибу у морі.
Бремен - холодильник Європи. В Бремерхафені розташовані декілька виробників, які спеціалізуються на заморозці морепродуктів. Deutsche See, Frozen Fish International, Frosta... флагмани індустрії. На одній тільки вулиці Бремерхафена - в будинках, що стоять один проти одного, - кожного року виготовляють 2,7 мільярдів рибних паличок... Якщо б їх ніхто не їв, цими мільярдами було б можна п'ять разів обгорнути по екватору Землю. Але ж їдять...
* * * * *
Пах моря, вітер, грюкіт портів, - невтомно трудиться Бремен, працюють люди, яким пощастило, пофортунило мінімум двічі:
по-перше, жити в сучасній Німеччині,
по-друге, вирватися з братніх обійм.
При оформленні сторінки використані зображення графіті Дмитра Врубеля "Боже! Допоможи мені вижити серед цієї смертної любові" (Істсайдська галерея, Берлін), а також чиїсь фото.