Бремен
Про тевтонців, Мюнхгаузена та Монетний двір
І горіла на небі зірка, і народився Христос, і велика була радість, і велика була біда,
- страшна, невимовна біда, -
бо у тутешнього царя під машкарою мудрого і доброзичливого правителя крилося звіряче нутро,
і не було ані закону людського, ані божої настанови, які б ця істота не переступила в пожаданні безроздільного володарювання,
новонароджених немовлят велів вбити цар Ірод,
і полилася безневинна дитяча кров,
і це був тільки початок нещасть Юдеї.
Адже народження Ісуса Христа супроводжувалося загальним суцільним горем, а смерть його взагалі стала предтечею катастрофи. Тільки-но християнська церква стала на ноги міцно та впевнено, як найвищі її чини понесли з духовної паперті меседж:
"Годі гаяти час, Лицарі! Тре визволяти Труну Господню. Настала пора подвигу".
і легкі на підйом заради слави та пристойного заробітку вояки з усіх куточків Європи малювали на обладунках хрести, і відправлялися у похід, і билися із славними воїнами Аллаха, - билися, билися, билися, - понад три сторіччя лилася людська кров на Святій землі, і під пекучим сонцем випаленої сонцем пустелі народжувалися дивні химери: чернечі лицарські ордени...
Так,
саме у Палестині
з'явилися на світ братства, чиїм аргументом у проповіді слова божого, була не стільки молитва, скільки разючий меч. Іоанніти, Тамплієри, Тевтонці... біля колиски останнього стояли пани з Бремена.
Орден братів німецького Дому святої Марії в Єрусалимі, більш знаний як Ordo Teutonicus (Тевтонський орден), був започаткований бременськими та любекськими хрестоносцями під час облоги стратегічно важливої Акри. Кілька років топталися лицарі попід стінами непоступливої твердині, в польовому таборі жах, що творилося з гігієною, тент з вітрила слугував пораненим воякам госпіталем, - отож в пам'ять про цю лікарню, коли в 1199 році тевтонці отримали буллу з рук Його Святості папи римського Інокентія III, завданнями ордену окрім боротьби з ворогами католицької церкви визначили ще й лікування хворих.
Ну, як боролися тевтонці із ворогами церкви про це не сьогодні, а от як братчики лікували скажу: "Погано". Подекуди навіть власних очільників не спромоглися позбавити сорому статевих інфекцій.
Мова про Яспера фон Мюнхгаузена, вихідця із славетного німецького дворянського роду... Якось цей доблесний лицар приїхав у Бремен аби командувати командорством Тевтонського ордену і негайно прославився: підпали й грабіжництво складали будні цього невгамовно підприємливого діяча. В 1514 році містяни спіймали чергового фальшивомонетника на гарячому, той вказав на пана Яспера, як на замовника... а Середні віки, нагадаю, не та епоха в історії людства, коли підозрюваний за певну мзду міг розраховувати на чесний неспішний суд... спадковий аристократ ледь втік від розлюченого натовпу городян; за кілька років фон Мюнхгаузен повернувся до міста, до смиренного чернечого свого поприща, і в 1519 році помер від застарілого вчасно не вилікуваного сифілісу.
* * * * *
З вищесказаного будь-який неупереджений спостерігач може зробити висновок, що життя бременського командорства тевтонців протікало досить цікаво: початок присутності ордена в Вільному ганзейському місті датується 1230-м роком, коли лицарі збудували біля існуючої лікарні невеличку церкву, згодом вони отримали той госпіталь в управління, потім... треба визнати, що після поразки в Грюнвальдській битві авторитет і спроможності Тевтонського ордену зійшли нанівець, - тож в 1563 році уся лицарська власність була передана Бремену, в церкві розмістилися стайні,
- не тільки більшовики тримали коней у божих спорудах -
За віки, що минули, обитель побула і складом, і пакувальним цехом... Під час другої світової війни історичний центр Бремена зазнав нещадних бомбардувань, і хоча церква встояла, але була в аварійному стані, тож будівлю знесли, зберіглася тільки нижня її частина, нині там розміщається ресторан Comturei.
* * * * *
Але повернімося у Середньовіччя. Мабуть, ви вже здогадалися, що саме тут на перехресті Хакенштрассе та Лангенштрассе у бувшому командорстві Тевтонського ордену в XV столітті розмістився Монетний двір Вільного ганзейського міста Бремен.
Срібні монети і золоті дукати, бремери, талери, марки... по цим брязкаючим у бідняцьких кишенях мало що коштуючим дрібнякам і незліченним багатствам, якими набиті скрині в купецьких коморах, - так, так, саме по ним, мовчазним свідкам історії, краще за все простежуються зльоти й падіння державності.
Від часів Карла Великого і аж до Другого Райху на територіях, зібраних мечем войовничих пращурів і розколотих амбіцією гордовитих нащадків, побитих на друзки, мов посуд після бенкету, - століттями! - ходили монети із срібла, усе меншої чистоти і ваги. В 1871 році після об'єднання німецьких держав в чергову Велику Імперію прийшов золотий стандарт - єдина для всіх "золота марка". Після першої світової війни Монетний двір Бремена карбував монети з заліза та цинку. В 1925 році з'явилися латунні пфеніги.
В 1917 році виникла додаткова потреба в банкнотах. Кількість нулів на папірцях зростала в геометричній прогресії: вересень 1922 року - 500 марок; листопад 1922 року - 1000 марок; серпень 1923 року - 2 мільйони; вересень 1923 року - 200 мільйонів, жовтень 1923 року - 5 мільярдів, листопад 1923 року - 100 мільярдів...
Ця історія - не про гроші.
При оформленні сторінки використана ілюстрація Mariusz Kozik, а також чиєсь фото.