Бремен
Кров економіки
Від Балтійського моря на півночі до осяяних сонцем італійських долин розпростерлася імперія франків, і недарма вже невдовзі після виникнення цієї держави до назви її було додано слово "Священна",
бо навіть за сучасними мірками це гігантське територіальне утворення,
вважай, вся Європа,
просто проїхати кінному з кінця у кінець країни - затія на місяці,
що вже казати про керування... проблема.
Аби царювати над буйними різноплемінними дикунами потрібна була ідея, яка б об'єднувала строкате населення,
- наприклад, ідея Христа -
тож завзято і саможертовно командировані церквою місіонери понесли в маси ім'я єдиного справжнього бога, в усіх глухоманях імперії було присутнє їх недріманне око, в відвічних диких хащах невтомно і наполегливо зводили ці подвижники божий храм, а заразом і могутню державу,
адже в Священній Римській Імперії папський престол в усьому став опорою цезарю...
... взагалі-то це дискусійний момент: ще не відомо, хто в кого був на побігеньках. Адже титул "кайзера" не спадкоємний, - імператор обирався курфюрстами, в тому числі архієпископами... отака от, з вашого дозволу, демократія.
Одже,
На півдні під щедрим сонцем Італії на давніх античних лозах визріває осяйно-сонячний виноград, десь на півночі з вод Балтійського моря рибалки ледь не відрами черпають корюшку, але ж забрати у підданих свою частину натурою не дуже і зручно, - вона ж, мабуть, протухне та клята корюшка, допоки її до столу господаря довезеш...
Економіка - не така і проста штука, як подивитися з практичної точки зору: дерти сім шкір з боржників справа захоплююча, але невдячна; кров'ю людською не живиться економіка, золото, срібло їй подавай... Гроші - кров економіки, з давніх давен це зрозуміло людство, а більше за всіх, знамо, пастирі - проповідники:
... кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися...
Це з Екклізіасту (Еккл. 5:18). Однак не має жодного сумніву, що при бажанні можна насмикати з Біблії й інші підходящі цитати. Адже Свята Книга містить понад 2000 віршів про гроші; кожен сьомий вірш Нового Заповіту торкається теми багатства і власності, майже п'ятнадцять відсотків із сказаного Христом - це про маєтність,
І,
звісно,
грошовий обіг в Імперії прерогатива виключно кайзера,
але він з радістю делегував ці повноваження духовним особам, - від Бога фінансовим фахівцям.
* * * * *
Ще й Імперія франків не декларувала себе як Sacrum Romanum Imperium, а вже франкський король Арнульф жалував бременсько-гамбурзькому архієпископу Римберту право проводити ярмарок, стягувати мито і карбувати монету. Сталося це 9 січня 888 року, але рік за роком пройшло неквапом понад два століття, а грошей, які мала випустити єпархія, ніхто в очі не бачив. Перші монети бременської роботи датуються XI віком: археологи знаходили їх бозна де, - східніше від Ельби, на узбережжі Балтики, в Скандинавії, - що може свідчити тільки про те, що дехто з місцевих спритників вже тоді мав привілей цивілізованої торгівлі, а для решти насельників існував натуральний обмін.
В дванадцятому сторіччі монети бременського карбування поступово розповсюдилися і окіл Бремена. Нарешті отримали змогу містяни помацати, потримати у руці ці витвори єпископських чудодійників... Одже ж божі люди. Ще едикт Карла Великого недвозначно встановлював: з одного фунта срібла повинно виходити рівно 240 денарієв, - в німецькій традиції "пфенігів".
Однак... ну ви ж розумієте... особливості технології. Єпископські пики на аверсі стиралися і раз по раз вимагали перекарбовування, перевипуск монет супроводжувався постійним зниженням проби й ваги, гроші тоншали, тоншали, тоншали, з часом все більше нагадуючи тоненьку, ледь не прозору фольгу, - зображення з аверсу проступали на реверсі: наче тавро на скотиняці, на єпископських пиках красувалося S. Brema A. - такі пфеніги отримали назву "легких", або брактеатів.
Конвертація бременських пфенігів в більш важкі пфеніги інших монетних дворів Імперії мала б стати прекрасним бізнесом, але, ясна річ, що не стала,
- бо ж дурних серед обивателів мало, а серед божої братії дурних взагалі нема, -
З вправністю справжніх майстрів фальшивомонетної справи повноважні особи навперебій почали випускати пфеніги один легше за другий. Це обернулося справжньої катастрофою: ніхто не розраховувався грошима за номіналом, тільки злитками або монетами на вагу, на ринок ринула іноземна валюта (найпоширеніша: "турський грош"), з'явилися шварени, віттени, гроти, вердинги, гульдени... В мутній водиці безладу пастирі душ людських кілька століть з палом ловили рибку, але якось знічев'я нагрянув XVI вік і заскочив святих отців неприємним сюрпризом: 24 травня 1541 року імператор Карл V дарував право карбувати монети безпосередньо Вільному ганзейському місту Бремен.
При оформленні сторінки використана репродукція фрески Рафаеля "Коронація Карла Великого". По іншим даним Рафаель написав тільки ескіз картини, а сам стінопис роботи Джанфранческо Пенні.