Кобург
Конспект для туриста
Глава 1
Кобург - одне з тих славнозвісних німецьких містечок, перша згадка про які датується ще першим тисячоліттям і за десяток з чимось століть, що минули з тих пір, не спромоглися збільшити кількість свого населення хоча б до п'ятдесяти тисяч.
Чи то лінькуваті до супружних обов'язків чоловіки тому причина, чи то шарм місцевих дівчат, на яких без кухля пива із зацікавленістю не глянеш, чи, може, цьому беззастережному факту існує якесь інше матеріалістичне пояснення, того ми не відаємо.
То є тайна, яку ми не можемо осягти.
Адже і тутешні жіночки завжди відзначалися вродою - княжни Саксен-Кобурзького дому користувалися неабияким попитом на матримоніальному ринку серед вінценосних династій. Як то кажуть, були нарозхват.
Та й кобурзькі хлопці...
Хвалитись не звикли, однак ніколи і не пасли задніх.
От, наприклад, Альберт - з цих країв герцог - двоюрідний брат королеви Великобританії і, так вже сталося, її чоловік.
Чотири сина, п'ять донечок, онуків просто без міри... Як би ото королева не ненавиділа вагітність, а все ж довелось їй здобути прізвисько "Бабця Європи". Бо як відмовиш такому красеню. Відколи Альберт помер, Вікторія сорок років носила по ньому траур. В труну королеви - відповідно до заповіту - поклали халат чоловіка та гіпсовий зліпок його руки.
Оце любов, так любов, а не якесь там мимолітне кохання.
За нагоди треба буде розповісти цю історію...
А починалося все в Кобурзі.
Є таке славнозвісне німецьке місто, перша згадка про нього датується 1056 роком, чисельність населення станом на 31 грудня 2022 року складає 41 842 осіб, колись-то тут була резиденція герцогів Саксен-Кобурзьких-Готських, але після Першої світової війни та галасливої пролетарської революції німецька монархія в мліг ока скінчилася,
Карл Едуард, тогочасний носій титулу, зрікся всього, що ототожнювала посада дюка; натомість отримав від повсталої спільноти 1,5 мільйона марок компенсації, 533 гектара лісів і замок Калленберг, де й жив довгий час із родиною...
- до речі, як буде бажання, в замок можна навідатися, вкрай живописне місце, -
... і коли вже мова зайшла про останнього з Кобурзьких герцогів, слід додати, що той з нас, хто з перших класів не дружив з арифметикою, мабуть, не зміг би порахувати усі ордени та медалі, які в дні парадів дзеленчали на груді бравого німця.
Адже Карл Едуард встиг побувати генералом саксонської кавалерії і генералом піхоти Прусської армії,
зв'язатися з штурмовиками СА,
ручкатися з Гітлером,
і чи не кожний з державних очільників відзначив чесноти аристократа якоюсь славною нагородою: хтось хрестом із мечами, хтось знаком "За турботу про німецький народ",
американці, наприклад, вшанували тюремним терміном,
- життя бентежне і сповнене несподіванок, інколи якась дрібниця тягне за собою неочікувані, але визначальні для майбутнього наслідки -
... як ото при землетрусах ламається поверхня планети, так і після німецької Листопадової революції володіння герцога розділилося на дві частини: Республіка Гота, яка невдовзі приєдналася до Тюрингії, і Вільна держава Кобург, що увійшла до Баварії. Деякий час ці рухи не мали жодного значення, адже усі зазначені території були складовими Веймарської республіки, а згодом Третього Райху. Однак у 1945 році роздерта на шмаття герцогська спадщина опинилася по різні боки кордону,
- тектонічної тріщини між світами -
В Готі царювали Совєти, а Кобург опинився в зоні американської окупації. І хоч ще достатньо довго кобурзькими луками і полями показово роз'їжджали радянські танки, американці чіпко прибрали баварські землі до своїх рук та встановили свої порядки.
Скільки років пройшло з тих часів? Майже вісімдесят... Вже й Німеччина давно об'єдналася, вже й у тих, хто народився після об'єднання, народилися власні діти, а різниця в добробуті двох сусідських земель відчувається і донині.
Кобург - один з найбагатших муніципалітетів Німеччини з точки зору доходів від торгівлі та майна на душу населення: в першу чергу, завдяки виплатам торгового податку, яке здійснює страхова група HUK.
А як народ не бідує, то він завжди радий гостям:
тож встромляйте пір'я в волосся, надягайте купальники із паєтками та мерщій танцювати самбу,
- в Кобурзі проводиться найбільший за межами Бразилії фестиваль самби, -
Двісті тисяч народу збирається тут звідусіль, аби відірватися під запальну музику і від душі повиляти стегнами.
Захід відбувається в другий вік-енд липня.
Однак перш, ніж їхати, уважно подивіться на календар.
Якщо не вгадаєте з датою, то бути вам не зіркою карнавалу, а звичайним міським божевільним.
Бо, як правило, і дрес-код, і поведінка на вулицях Кобурга все-ж-таки трохи інші.
Єдине, що в цьому місті незмінне - це атмосфера.
Тут весело, затишно, цікаво, комфортно, смачно... Тобто всі зваби і згуби, які шукає людина, плануючи подорож на один день, тут присутні і ви їх з легкістю знайдете.
Навіть не знайдете, вони самі просто ув око лізуть.
Оце, наприклад, славнозвісний еркер на Stadthaus, - саме такі можна побачити тільки у Кобурзі.
Хочете знати чим він відрізняється від численних своїх братів? Тоді тицькайте на посилання і читайте про пам'ятки і цікавинки Кобурга. Без зайвого поспіху ми вам розкажемо: оце те, оце се... І десь між рядками про Фесте-Кобург і здобутками місцевої кулінарії втиснемо невеличкий абзац про архітектурні особливості тутешніх еркерів... тицькайте, буде цікаво.
Тексти про Кобург
При оформленні сторінки використані репродукція портрета королеви Вікторії роботи Гайнріха фон Анджелі, а також фото Überfranke, David Vincent та Heigeheige.