Кобург
Що подивитись?
Глава 4
Припустимо, сьогодні літній сонячний день і Ринкова площа Кобурга зразок гармонії і порядку.
За гармонію відповідають ятки торговців,
- а що було б більш доречнішим для площі з такою назвою? -
за порядок - міська рада і покровитель міста Святий Маврикій,
людина неабиякої могутності і впливу на небесах,
адже його молитвами квітне Кобург,
в лиху годину минулої світової війни, коли чимало старовинних німецьких міст було вщент розбито, майже неушкодженим встояв Кобург,
тільки чотири відсотки його забудови знищили бомбардування і обстріли,
тож, не забувши подякувати пану Маврикію,
користуйтесь нагодою і пройдіться історичними кобурзькими кварталами,
дуже швидко ви відчуєте, що Кобург одне з тих міст, яке не потребує порад travel-блогерів,
ото знаєте: "Десять місць, які ви мусити відвідати"...
Автентика середньовіччя позбавляє нас необхідності ретельно складати маршрути і потім бігати від пункту "А" до пункту "Б",
та й більш свіжі часи наповнюють міський простір безліччю пам'яток та цікавинок,
тож розслабтеся,
радійте сонцю і літу,
дайте волю своїм очам,
ото бачите ошатну будівлю з шатровим мансардним дахом?
То нова ратуша.
Стара ратуша стояла біля церкви Санкт-Моріц, а цю почали будувати пізніше, десь у п'ятнадцятому столітті. Перш ніж набути свій нинішній вигляд будівля пережила декілька реконструкцій,
наймасштабніша з яких мала статися наприкінці тридцятих років минулого віку,
вже й план був готовий, але війна завадила втілити амбіційний проект у життя,
воно і на краще,
адже на еркері, що здавен прикрашає Rathaus, замість мавра в лицарських обладунках ми б споглядали мармизу Гітлера,
- нагадаю, тільки-но фюрер отримав німецьке підданство, в той же день він став почесним громадянином Кобурга,
Так!
Саме Кобург був відзначений званням "Першого націонал-соціалістичного міста Німеччини", саме на кобурзькій ратуші вперше замайорів прапор із свастикою, саме у внутрішньому дворі Еренбурга палили книжки активісти щойно створеного Гітлерюгенда, і професора Казимиріанума Карла Паулі прив'язували до стовпа ганьби штурмовики СА, і викладач Оскар Енгель стояв на Марктплац з табличкою "Я забороняв студентам кричати Хайль Гітлер"... Це те що не викреслити.
Якби з історії людства видерти сторінки, яких ми соромимося, що залишилося би від товстезних томів?
Хіба що декілька аркушів.
* * * * *
Напроти Ратуші знаходиться чепурна і нарядна хоромина з двома кутовими еркерами і кам'яними лицарями на фронтонах.
Це Stadthaus. В сімнадцятому столітті в кабінетах цього офіс-центру сиділи чиновники герцога Йоганна Казимира і адміністрували життя прилеглої території.
Взагалі-то герцог Йоганн Казимир - перший володар Саксен-Кобурга. Власно кажучи, для нього герцогство і утворили, добрі люди викроїли дещицю із батьківської спадщини.
Цей пан виявився міцним господарником, багато чого заснував, створив, розбудував і зразково впорядкував,
започатковані їм інституції вміло правили, лавірували, підписували найпринизливіший мир, отримуючи з цього зиск і здобутки,
що, зрозуміло, швидше свідчить про неймовірну живучість чиновницького племені, ніж про таланти самого герцога,
однак нам варто запам'ятати це благородне ім'я,
адже під час прогулянки містом у нас неодноразово буде нагода його згадати.
Оце, до речі, Casimirianum, - школа, заснована Йоганном Казимиром. Довгий час Казимиріанум був одним з найкращих німецьких учбових закладів. Та й нині він не пасе задніх. З п'ятого класу учні вивчають латину, з шостого - давньогрецьку. Ясна річ, що англійську. Але й цим не обмежуються: італійську, французьку, іспанську... якусь з цих трьох мов одну на вибір обов'язково.
Перший камінь в фундамент Casimirianum, - sic! так сказано - заклав особисто герцог. Його ж коштом Казимиріанум і утримувався: публічі лекції, інтернат... Тож Йоганн Казимир не тільки на відьом полював (178 процесів), але й просвітянством опікувався.
* * * * *
Для любителів помилуватися кріпосними мурами і баштами місто має шаленої щедрості пропозицію: Фесте-Кобург з його монументальними захисними спорудами і вражаючою колекцією старожитностей. Для поціновувачів розкоші є Еренбург - беззаперечний пункт № 1 (або № 2) будь-якого плану одноденної подорожі. Якщо є охочі поміркувати про вічне в урочистій церковній тиші, то й для них у Кобурга є принагідні містини: Моріцкірхе для протестантів, парафіяльна церква St. Augustin для католиків, каплиця Святого Миколая - для всіх (за пів-тищі років свого існування капличка встигла побувати храмом для чотирьох християнських конфесій і юдейською синагогою).
Для любителів архітектури також є радісна новина - готикою релігійних споруд і пишними герцогськими артефактами не вичерпується спадок кобурзьких будівельників.
Є й фахверкові красиві фасади, є неоготика, є модерн...
Оце, наприклад, "Сонячний дім" авторства Карла Отто Лехайса..
Тож гуляйте, відкривайте для себе Кобург, - дивіться, дивуйтеся, - я вам більше не заважатиму.
Тексти про Кобург
При оформленні сторінки використані фото Störfix, Graham Fellows, Rex Harris та чиєсь ще.