Насамкінець
Всі столиці Німеччини

Підрахувати кількість чогось - справа нехитра. Однак що рахувати? Що то таке столиця? Місце, де сидів князь під час урочистих прийомів? Поселення, де стояв княжий стіл, - де жерли і пили, - пирували його поплічники... В такому разі Німеччина чемпіон по столицях: Священна Римська імперія упродовж свого існування налічувала від тисячі до трьох сотень територіальних утворень, і ми з легкістю можемо викласти повний список князівств,

- готові сидіти на хутрі? -

Але, як трохи замислитися, то виходить повна дурня. Адже для німців важливий не стіл ("der Tisch"), не стілець ("der Stuhl"), - поєднання слів "місто" та "голова" створює поняття столиці. Hauptstadt - головне місто країни. І в рамках цього дещо спрощеного розуміння до нашого списку слід було би додати ще пару сотень топонімів,

- гауптштадтів, де царювали єпископи, чи, скажімо, німецьких держав, які отримали від Імператора статус вільних імперських міст -

але ж нас цікавили різні часи,

не обмежені добою Імперії.

Тож занурюємося глибше: слово haupt породжене давньо-верхньонімецьким houbit, яке в свою чергу восходить до праіндоєвропейського кореня,

з якого шляхом спотворень і кривотлумачень виросло ціле гроно понять і термінів,

в тому числі і haben,

чи не головне дієслово в німецькій мові,

Значення його "Володіти, хапати",

Хапай! Володій! - саме це характеризує минуле,

саме за допомогою haben і утворюється минулий перфектний час.

Насправді, жодних немає труднощів із перекладом: "надокучати комусь" означає "розмовляти сам-один із собою".

Минули перфектні часи полиць із книгами, притрушених пилом архівів і професорських монографій, коли завершивши багатоденні труди свої, нарешті поставивши крапку в рукопису, сидів автор в нічній тиші і дивився на стос паперу, що височів перед ним, міркував, чи не вписати ще пару рядків в свій magnum opus, бо - бачить бог! - завжди залишається щось недосказане...

О, ці солодкі мрії.

Ці ілюзії, що знайдеться хтось, хто дочитає твір до кінця, хто витратить час і повністю пройде путь від невігластва до опанування темою.

Тепер не те.

Контент має бути коротким. Усі подробиці зайві: алгоритми пошуковиків не зацікавлені у просвіті. Будь-який текст, який потребує уваги більше, ніж п'ять хвилин, приречений на поховання в нетрях його величності Інтернету.

"Надокучати комусь" означає "не докучати нікому".

Нинішній текст має бути коротким й цікавим. Частіше вживай слово "цікавий", без міри вживай слово "факт" і твій контент опиниться в перших рядках видачі.

Одже,

В різні часи у Німеччини було сім столиць: Аахен, Регенсбург, Франкфурт-на-Майні, Нюрнберг, Берлін, Веймар, Бонн (і Східний Берлін)... з чого б це? а це не важливо.

Вірте на слово, бо то є цікавий факт.

Все повертається на кола своя... повернімось і повторимо ще раз:

"В різні часи у Німеччини було сім столиць: Аахен, Регенсбург, Франкфурт-на-Майні, Нюрнберг, Берлін, Веймар, Бонн (і Східний Берлін)",

і,

хоч навіть поверхневий аналіз джерел свідчить, що взагалі-то це зовсім не так,

але наведений список не випадковий, в ньому жодного зайвого немає найменування.

В Аахені коронувалися імператори Першого Райху, в Регенсбурзі засідав Вічний Рейхстаг, у Нюрнберзі зберігалися усілякі імперські клейноди. Франкфурт-на-Майні - місце, де в розпал Березневої революції, зібралися в Паульскірхе представники з усіх німецьких земель і палкими промовами зародили в серцях надію на більш справедливий устрій спільноти,

ба більше,

встигли розробити проект Конституції об'єднаної Німеччини перш, ніж браві драгуни без усякого пієтету розігнали це зборище мрійників і балакунів,

Бо настав час Берліну,

єдиного міста, яке ми можемо назвати столицею без будь-яких зауважень,

Адже і при кайзерах в часи Другого Райху, і в часи Веймарської республіки, і при фашистах та Гітлері німецька держава офіційно не змінювала ні свого найменування, ні своєї столиці:

головним містом країни завжди залишався Берлін,

і коли в 1918 році там кипіли бої,

коли змучені злиднями і нескінченими жертвами безглуздої давно програної війни широкі народні маси взялися за зброю і стали вбивати один одного на берлінських вулицях, перегороджених барикадами,

в годину, коли сама будучність нації висіла на волосині,

і у Веймарі зібралося Установче Національне Зібрання, аби оголосити про перехід від монархії до парламентської республіки і прийняти нову Конституцію,

- навіть тоді! -

Німеччина звалася Deutsches Reich, а столицею її був Берлін,

- не Веймар, Берлін! -

Та й Бонн це все ж таки виконуючий обов'язки.

Тільки-но впали стіни, як чиновний люд зрушив з насиджених місць: на сторінках газет все ще точились дискусії та обговорення, політики завзято жонглювали можливими варіантами гауптштадта, а міністерства і канцелярії вже облаштовувалися у Берліні,

адже все повертається на кола своя,

все повертається, але ніщо не повторюється:

як і будь-який анонімний збирач фактів я можу скласти свій список столиць Німеччини,

і в ньому будуть геть інші топоніми,

і,

- цікавий факт! -

жодного зайвого чи випадкового.

Адже історія штука така: в ній немає ні зайвого, ні випадкового... Хоча навіть біглий аналіз джерел переконливо свідчить про прямо зворотне:

Історія - це ланцюг випадковостей.

Якби у XV столітті мешканці Берліну не виступили проти курфюрста Фрідріха II на прізвисько "Залізний зуб", йому не довелось би будувати родинний палац Гогенцоллернів поближче до неспокійників, постійно схильних до бунту,

і,

відповідно,

усім прийдешнім його нащадкам, - бранденбурзьким курфюрстам, королям Пруссії, імператорам другого Райху - диктувати волю свою не з берегів Шпрее, а...

І дивлячись на стос списаного паперу, задумаюсь, чи не вписати ще пару рядків в свій magnum opus,

бо - бачить бог! - завжди залишається щось недосказане,

але ніт,

контент має бути коротким,

інакше доведеться сидіти на хутрі,

і це незаперечний факт.