Другий Райх
Місце під сонцем
Сербський націоналіст стріляє в ерцгерцога і невідворотно щось змінюється у світі, - мов той камінь, що зрушився з місця і сунеться вниз по схилу, починає світ відрух від точки спокою,
- невмолимо -
наче якась потойбічна сила штовхає його у той бік, звідки не буде повернення, котиться світ у прірву,
і падає, і летить...
Вже потім, коли рани перестануть ятрити, коли жахіття смертей і згарищ приб'є пилом десятиліть, історики почнуть аналізувати події, упорядковувати факти, коментувати чиїсь слова, і виявиться, що одного разу ставши на певну дорогу, кожний наступний крок лише наближав людство до катастрофи, і з холодним спокоєм науковця напишуть історики висновок: "Нічого не зробиш, таке життя...".
Фатум
В силу традиції Deutsches Reich у проміжку між 1871-м та 1918-м ми називаємо імперією. В цей період німецька держава жила за конституцією, прийнятою ще у 1866 році, яку після урочистостей у Версалі трохи адаптували відповідно до реалій моменту, адже біля керма Райху в той час стояв Отто фон Бісмарк, - людина гнучка, як залізо, фундатор Realpolitik.
Об'єднана Німеччина мала двопалатний парламент. В нижній палаті (Рейхстазі) обрані на загальних виборах депутати чубилися та приймали закони, а представники земель, набундючені пани з Бундесрату, милостиво давали на зміни в законодавстві згоду. І жодного разу цей налагоджений механізм не збоїв (бо за квотою Пруссія в Бундесраті мала сімнадцять членів з п'ятдесяти восьми, тож для схвалювання будь-якого рішення їй не вистачало буквально декількох голосів, які залюбки готові були надати посланці карликових федеральних земель, повністю контрольовані індивіди). До того ж правом законодавчої ініціативи володів виключно канцлер, - отак от усе працювало, і, як по маслу, йшли в державі діла.
* * * * *
Виконавча влада була представлена кайзером, черговим Гогенцоллерном, від дідів носієм корон. Кайзер призначав канцлера, виконавця і продовжувача своєї волі, нікому, окрім імператора не підзвітного, - як то кажуть, адміністратор при босі... А, може, й головний бос. Канцлер уособлював уряд, вся держава фактично на ньому, усі інші не більше, ніж хлопці на побігеньках, гвинтики у машині, дрібні паперові щури.
Одже,
не так і важливо, чи то кайзер був маріонеткою, яку канцлер смикав за нитки, чи, навпаки, імператор натягав на руку пальцеву ляльку з обличчям солідного урядовника, - головне: доля мільйонів людей у Німеччині, у Європі та в світі залежала від світогляду однієї людини, його нервових капризів і випадкових примх.
За час існування Німецької імперії змінилося три імператора. Кайзер Вільгельм I помер 9 березня 1888 року в досить поважному віці, проживши більше, ніж дев'ять десятків років, - майже дев'яносто один. Син його Фрідріх III - затятий курець - мучився обов'язками монарха і, перш за все, станом здоров'я: він помер через 99 днів після отримання на свою голову влади, - діагноз: рак. 15 червня 1888 року на трон імперії сів Вільгельм II...
... і хто зна, куди би майнула історія, якби не тютюн і канцерогени, не опухла горлянка Фрідріха, не безпорадність його лікарів... Може б, вильнула убік, наче лисиця від хорта, та й побігла собі далі, геть від світових війн... Адже з юних років спадкоємець престолу був чи не лібералом, відверто не жалував антисемітів, міг демонстративно прийти в синагогу і за три місяці влади встиг вигнати з уряду міністра внутрішніх справ (видатного імперця та консерватора),
ба більше: нагородити орденом двох євреїв,
тож хто зна, хто зна...
Але Фрідріх помер, на трон сів 29-річний його син, і знов, як по маслу, пішли діла у державі, крок за кроком все швидше по схилу, по шляху, який приведе в прірву, хоча і веде наверх.
Місце під сонцем
В 1871 році в Другому Райху проживало трохи більше сорока мільйонів населення, в 1910-му вже шістдесят п'ять. За площею Німецька Імперія перевищувала сучасну Німеччину у півтора рази і це ж ми не враховуємо колонії... В епоху Вільгельма німці здобули гігантські території в Африці, в Азії, в Океанії, але їхні амбіції були куди ширші...
І хай Райх запізнився на розподіл колоніального пирога, що може завадити перерозподілу? "Ми вимагаємо місця під сонцем", - цитата від канцлера Бернгарда фон Бюлова.
Заради Platz an der Sonne німці жили і працювали,
готувалися до війни.
Серед тогочасних Нобелевських лауреатів з фізики й хімії - третина німці. Дослідницькі лабораторії, передові рубежі науки, кораблі, підводні човни, паротяги, верстати, автомобілі. Проривні технології від Siemens & Halske, лідера електротехніки. На підприємствах компанії на початку двадцятого віку працювали п'ятдесят сім тисяч робітників у Німеччині і ще двадцять чотири тисячі за кордоном. Створена нею та AEG Telefunken домінувала в сфері міжконтинентального зв'язку і бездротової телеграфії. Коли співзасновники не могли знайти спільну мову стосовно використання патентів, Вільгельм II особисто втрутився, виступивши арбітром. Які ще конфлікти у спільній справі? Якщо є велика ціль?
За тридцять років в Німеччині:
виробництво сталі виросло в тридцять разів;
видобуток вугілля збільшився в п'ять разів;
виробництво іншої продукції виросло в чотири рази.
І всі ці тонни, - сотні мільйонів тонн, - вугілля, металу, хімічних сполук і речовин перетворювалися в зброю та вибухівку, знаряддя вбивств.
З аграрної відсталої нерозвиненої країни Німецька імперія трансформувалася в індустріальну державу, - найпотужнішу в світі після Америки.
А потім сербський націоналіст вистрілив з браунінга в ерцгерцога і Німеччина полетіла у прірву.
А з нею і весь світ.
МАПА КЛІКАБЕЛЬНА