Другий Райх
та його столиця
18 січня 1871 року в Дзеркальній залі Версаля оголосили про створення Німецького Райху і, відзеркалюючи урочистість моменту, відзеркалювалося у дзеркалах золото інтер'єрів, червоніли лампаси, сяяли ордени на князівських грудях, блищали шаблі, якими військові салютували своєму вождю, громоподібними, оглушливими віватами довго дерли горлянки і, як годиться на заходах із тімбілдінгу, всю ніч бенкетували, а десь ближче до полудня наступного дня,
- припустимо -
усією оравою загрузилися у вагони і відправилися у Берлін облаштовувати столицю Імперії.
А куди, прошу пана, ще, як не в місто, де з давніх давен розташоване родове гніздо Гогенцоллернів?
Де двір імператора, де його благовірна дружина,
де амбітні шукачки його чоловічої ласки,
і таємні коханки,
і коханці коханок,
і незлічимі їхні кравці, перукарі, білошвачки, чоботарі,
увесь той набрід, який, наче воші в натільній білизні, заводиться сам собою біля найяснішої особи в державі та його родичів і конфідентів, і був би, далебі, не проти розширення клієнтури,
і,
немає де правди діти,
відповідно до усталених звичаїв саме туди, в Берлін, мали їхати державники і канцеляристи різного штибу, чиновники, писарчуки, діловоди, політики, депутати, майбутні зірки урядування і авантюрники, пройдисвіти та кар'єристи,
і,
можливо,
багато хто з цих пойменованих нами безіменних персон вже покупав білети у потяг, що стояв під парами, невдовзі вирушаючи у столицю,
але ми би не радили спритникам поспішати.
Адже пан Бісмарк, права рука імператора та дві півкулі його Величності мозку, ще сумнівався, вбачаючи в столичному статусі потенціал для заворушень. Лібералам Франкфурт-на-Майні здавався гідним звання столиці, як колиска Березневої революції і місце знаходження Національних зборів. Не прусські держави говорили про Лейпциг та Ерфурт, як про добру альтернативу. На німецькому півдні кепкували з берлінських претензій, згадуючи про велич Першого Райху і власну до цього причетність.
І ще довго цілковитий роздрай панував серцями й думками еліт, але, видно, така фортуна цьому прекрасному місту: Берлін став столицею Німецького Райху.
- От і добре, - сказали містяни, тогочасні берлінські мешканці. - Може, хоч заради столичного реноме, нарешті, збудують у місті каналізацію.
Берлін
Столиця Другого Райху
Не те, щоб Берлін був зовсім вже занедбаним селищем, але ще на початку XIX століття Акцизна стіна, яка оточувала місто, аби в її отворах вповноважені королем особи стягували з в'їжджаючих мито, обмежувала площу розміром близько 13 кілометрів квадратних. Та й на цих кілометрах десь тулилися одна до одної вбогі халупки, а десь в пишноті садів вільні від тисняви розмістилися розкішні палаци, - простору вистачало.
Однак після наполеонівської окупації (маю надію, колись-то розлого розповісти про причини) місто спіткав справжній бум: кількість населення в 1816 році становила більше, ніж 200 тисяч, і стрімко зростала, досягши у 1870-му майже 800 тисяч.
Акцизну стіну кілька разів переносили, замість дерев'яного частоколу з'явилися паркани з каменю заввишки в чотири метри, адже головне призначення огорожі полягало не стільки в тому, щоб запобігати контрабанді товарів, скільки не допускати дезертирства солдат гарнізону,
і
- увага! -
контролювати в'їзд в Берлін та виїзд з Берліна євреїв.
Врешті решт міська влада замучилася рухати стіну: між 1867-м та 1870-м її знесли, до сьогодення тільки Бранденбурзькі ворота залишилися нагадуванням про колишню межу міста та в районі Мітте збереглися парканові послідки.
* * * * *
Ми якось писали про залізні дороги та швидку індустріалізацію Пруссії, - на аверсі цієї медалі міць і спроможність держави. На зворотному боці розорена сільська біднота, страшні злидні і голод. В Берліні, мов пліснява в льосі, з'явилися й ширяться, розповсюджуються багатоквартирні дома,
чи то на казарми, чи то на тюрму схожі оселі робочих.
В цих лігвищах декілька випадкових родин ділять між собою одну кімнату: мотузка або риска, проведена крейдою, позначають сферу приватності. Прикметою часу стали "сплячі" дівчата і хлопчики, - люди, які за копійки винаймали можливість поспати у ліжку, коли хазяїн перебував на роботі.
Проблеми із гігієною, хвороби і епідемії: сифіліс, туберкульоз, короста... І ціни на продовольство, що лізуть і лізуть в гору. І непосильна праця, що вимотує усі жили. І труби, які засмічують небеса,
- дим, дим, -
Колись-то, можливо, ми детально розкажемо вам про Берлін, а наразі знову про Другий Райх, - про возвеличення і крах чергової імперії.
При оформленні сторінки використані фото Norbert Braun, Jorg Zagel, а також репродукції картин Антона фон Вернера "Проголошення Німецької імперії 18 січня 1871 року" (третя версія, подарунок прусської королівської родини Бісмарку на його 70-річчя) та Карла Едуарда Бірманна "Машинобудівне підприємство Борсіга".
ЗОБРАЖЕННЯ КЛІКАБЕЛЬНІ.