Другий Райх
Народження Імперії
Митний союз та залізниці зшили німецькі землі в єдиний простір, і головний персонаж в цьому просторі, поза сумнівів, Пруссія.
Після семитижневої братовбивчої Німецької війни 1866 року, що завершилася повним розгромом Австрії та її численних прибічників, серед князівської дрібноти не знайшлося більше охочих випробувати на собі міць прусської зброї. Та й носіям королівських корон не дуже кортіло сперечатися з могутнім північним монстром за гегемонію. Адже вочевидь армія Пруссії була найсильнішою у Європі. Кількість вояків виросла зі ста п'ятдесяти тисяч у 1859 році до 211 тисяч у 1861-му. І всі вони були озброєні найсучаснішою зброєю, і всі вони посилено тренувалися. Да не в маршируванні, головній солдатській науці; не в драюванні блях до сліпучого блиску чи іншій безкінечній славнозвісній прусській муштрі.
Віднині геть інші навички засвоювали вояки: тактика, взаємодія, стрільба по мішенях...
Допоки супротивник, виключно стоячи, міг через дуло зарядити свою рушницю, прусський піхотинець з положення лежачи робив мінімум три постріли з гвинтівки Дрейзе і жодного з них в "молоко".
Грати в карти та хвацько крутити вуса стало вже недостатньо для професійної офіцерської підготовки, Устав для старших командирів військ авторства Мольтке був настільною книгою панів-офіцерів, - усі військові новації офіцер мав вивчити назубок.
"Якщо ви хочете миру, готуйтеся до війни".
Можливо, Пруссія дуже хотіла миру.
В травні 1859 року Генеральне військове міністерство замовило у Альфрефа Круппа 300 новітніх (нарізних) гармат з литої сталі: вже невдовзі музи мали мовчати,
- музи мали мовчати, всі інші помовкувати, -
В 1866 році більшість німецьких держав воліла не підпадати під надмірний вплив Пруссії, в 1870 році усі вони були або вимушені, або вмовлені укласти з нею оборонні союзи. Бо хто ж ще захистить німців від агресії і зазіхань іноземців?
Тільки Пруссія, тільки вона...
Залишалося лишень знайти того зазіхача та агресора.
Бісмарк накинув око на Францію. Шляхом нехитрих маніпуляцій канцлер домігся, аби сусід оголосив війну. Горою стали німці проти споконвічного ворога, на кону стояло питання їхньої честі. Окрім метафізичних вимірів передбачалося анексувати Ельзас та Лотарингію. А головне об'єднати німецькі держави до купи, адже загальновідомо: ніщо так не згуртовує націю, як маленька переможна війна.
Франко-прусська війна
1870 - 1871 рік
19 липня 1870 року Франція оголосила війну Пруссії, сам імператор Наполеон III повів військо у бій. Дами махали услід воякам шляпками, на площах Парижа кипіло патріотичне піднесення, преса очікувала негайних звитяжних новин. Новини не забарилися. З жахом читала публіка передовиці. Де не зійдуться в кривавім двобої армії, там і поразка Франції, там і страшне побоїще. Вайсенбург, Верте, Коломбей-Нуйи, Марс-ла-Туре, Гравелотт... Півтори тисячі поїздів та густа мережа залізних доріг дозволили німцям чи не миттєво перекинути на театр військових дій 640 тисяч солдат, 170 тисяч коней, 1600 гармат, безліч снарядів, набоїв, спорядження, - прусська артилерія змітала вогнем французів ще до того, як вони мали змогу відповісти: дульнозарядні французькі гармати поступалися виробам Круппа в далекобійності, в скорострільності, в точності... 1 вересня 1870 року більше ста тисяч французів попали в оточення під Седаном, героїчно відстрілювалися до останнього (по іншим свідченням, розбивали приклади гвинтівок і кидали понівечену зброю); 2 вересня Наполеон III наказав вивісити білий стяг і надіслав прусському королю записку наступного змісту:
Дорогий мій брат, оскільки я не зміг загинути разом із моїми солдатами, мені залишається тільки вручити свою шпагу Вашій Величності. І надалі Вашої Величності добрий брат...
* * * * *
Одже,
буквально за декілька тижнів добре озброєне, відмінно вишколене та організоване німецьке військо розтрощило військову машину Франції, - армії супротивника завдано нищівного погрому, командувачі у полоні, Наполеон III сидить на лавці в компанії Бісмарка і тяжко зітхає: "Ех, ех".
Звістка про катастрофу летить у Париж. По всіх правилах переможена сторона мала б направити якихось поважних парламентерів підписувати ганебну мирну угоду, але це ж французи, - запальна, гонорова нація... Зашуміла Франція: "Та навіщо нам той імператор здався...", 4 вересня 1870 року патріотично налаштовані громадяни оголосили чергову Республіку, головою уряду національної оборони став Трошю.
Чи не вся Франція взялася за зброю, - понад мільйон чоловіків - сила!
Якби б ще та зброя не ножі та коси.
Якби б до відваги ще й трохи військових навичок...
* * * * *
Звісно, задля драматичності та ефекту ми трохи згущаємо фарби, - в тій війні французька гвинтівка Шасспо показала значну перевагу над гвинтівкою Дрейзе. Але ж артилерія... вироби Круппа були неперевершені.
З 13 вересня 1870 року Париж перебував у облозі. 502 важкі прусські гармати чи не щоденно бомбардували французьку столицю. Захисникам міста не вистачало їжі, зброї, медикаментів. Прийти на допомогу було нікому, - прусські війська неспинно рухалися країною і методично знищували осередки опору. За п'ять місяців кампанії німці розбили щойно набрану французьку армію. Точніше сказати, знищили.
Наприкінці січня 1871 року між сторонами було підписано перемир'я.
Чому не мир?
Ну очільникам німецьких держав взагалі-то було не до паперових формальностей... Куди нагальніші малися справи: пудрити бакенбарди, прасувати мундири, добиратися до Версалю, і там серед дзеркал славнозвісної зали салютувати шаблями прусському королю, присягатися імператору нової об'єднаної держави,
німецькою кажучи Deutsches Reich,
могутнього Другого Райху.
Резюмуємо:
26 лютого 1871-го у Версалі попередньо та 10 травня того ж року у Франкфурті остаточно була підписана мирна угода між Францією та Німеччиною.
В результаті війни Франція втратила майже весь Ельзас та більшу частину Лотарингії.
Переможці наклали на Французьку республіку контрибуцію у 5 мільярдів франків.
В січні 1871 року була проголошена Німецька імперія, яка зайняла панівну позицію у Європі. Франкфуртський мир започаткував міцні основи політичної системи на континенті на сорок наступних років. А, може, і навпаки: заклав вибухівку в її підвалини, - французьке суспільство вважало умови миру ганебними, прагнуло до повернення своїх історичних земель і саме це стало однією з причин Першої світової війни.
При оформленні сторінки використані репродукції картин Вільгельма Кампгаузена "Наполеон III та Бісмарк після битви при Седані" та Антона фон Вернера "Проголошення Німецької імперії 18 січня 1871 року" (третя версія, подарунок прусської королівської родини Бісмарку на його 70-річчя).