Час єднатися
Північнонімецький союз
Все повертається на кола своя, але ніщо не повторюється. Адже там, де комусь ввижаються кола, інші бачать витки - по спіралі рухається історія.
Відгомоніла Німеччина. Після поразки революції 1848 року розбіглися революціонери, поховались по норах, мов миші, посідали на пароплави та відправилися в Америку, на чужині шукати притулок, серед пустель та прерій будувати новий справедливий світ.
Але чи був Березень революцією?
В тому сенсі, яким споконвік марять м'ятежні натури, - гільйотини, безумства, відтяті голови... Звісно, ні. Напроти, з острахом і очевидним несприйняттям дивилися німці на криваві французькі будні.
Там (повсюдно), де запальним сусідам привиджувалися вороги, насельники німецьких земель бачили простір для дискусії і домовленості...
За нечастими винятками дуже мало романтики в подіях 1848 - 1849 років на теренах, які ми звикли звати Німеччиною:
замість фаланг інсургентів і невщухаючої пальби - засідання у парламенті,
замість людожерських бенкетів голодної озлобленої країни - дискусії, як впорядкувати пристойне життя-буття,
безкінечні обговорення Конституції,
дебати, дебати, дебати...
Чи став Березень поразкою революції?
Безперечно!
Ані зруйнованих вщент палаців, ані кривавих рік, жодних прикмет соціальної бурі.
Натомість, що ми бачимо по завершенню Березня?
Привілеї дворянства, як-то вотчинна юрисдикція, відійшли у минуле. Аграрні реформи, які поклали край феодалізму в сільськогосподарському виробництві, не відмінені. Судова система змінена докорінно: адвокати, присяжні, - жодних пересторог. В економічній сфері повна свобода дії надана приватній ініціативі: саме час пану Марксу сідати, не зволікаючи, за "Капітал". Усі німецькі держави прийняли і мають свою Конституцію... Ясна річ, окрім Австрії. Не для того на Віденському конгресі поставили її на чолі союзу німецьких держав, аби розпліднювати демократію,
має дбати вона про порядок
щоби нічого не змінювалося,
і було, як було
від дідів.
* * * * *
Історія рухається по спіралі. Чоботом москаля розчавлена революційна Угорщина: зусиллями пана Паскевича поставлена знов на коліна, - додав славний полтавець до книги своїх подвигів ще одну криваву главу.
Все повертається на кола своя.
Все повертається, але ніщо не повторюється:
Мов пси на ведмедя, накинулися нещодавні союзники на Росію,
де й поділися розповіді про велич її та непереможність,
катастрофа,
ганьба, ганьба.
Після Кримської війни 1853 - 1856 років безлад царив в умах багатьох державників, усі домовленості про сфери впливу в Європі виглядали дивним анахронізмом, з кривими гостро заточеними ножами біля столу стояли напоготові хижі істоти, аби відшматувати собі якийсь ласий кусень від цього вкотре розшматованого пирога,
скоса позирали на роздрібнені землі Німеччини,
і шкірила зуби Австрія: "Моє, моє".
Але...
Амбіції Вільгельма I, який в 1859 році став регентом свого хворого брата, далекоглядність і стратегічне мислення Бісмарка, геній начальника прусського генерального штабу Мольтке, організаційні здібності військового міністра фон Роона,
єдина командна структура,
тактична навченість,
досвід маневрувань,
- там, де супротивник пішки долав кілометри багатоденними маршами, прусаки використовували залізну дорогу: з'являлися свіжі, готові до бою і відразу обрушувалися з усією своєю потугою -
якщо тогочасні армії використовували дульнозарядні рушниці, то прусський вояк був забезпечений гольчатою гвинтівкою: на кожний ворожий постріл він мав змогу відповідати трьома...
А втім слово "відповідати" геть не доречне: атака, натиск, ініціатива... Сім тижнів вистачило Пруссії, аби Австрія капітулювала: конфлікт 1866 року між двома німецькими гегемонами пізніше отримав назву Війни за об'єднання,
об'єднання німецьких земель довкола Пруссії стало питанням часу.
Питанням не "якщо?", а "коли?".
Північнонімецький союз
Norddeutscher Bund, створений після перемоги Пруссії (і її сателітів) над Австрією (та її прибічників) як військово-політичний союз, після прийняття Конституції 1867-го року став федерацією двадцяти двох німецьких держав на чолі із Пруссією: мав свій Рейхстаг, мав Федеральну Раду, яка повністю контролювала армію та зовнішню політику, - фактично це була федеральна держава.
Держава, владу в якій міцно тримав у руках перший та єдиний її канцлер Отто фон Бісмарк,
- залізний канцлер, прагматик, славетний діяч, -
крізь бурі й шторми епохи, мов той капітан, впевнено і цілеспрямовано вів цей корабель фон Бісмарк у порт призначення,
у другий Райх.
Мапа клікабельна