Франкфурт
столиця, яка не відбулась
Хтось в столичних кав'ярнях смакує фіалки у цукрі, а комусь і картоплина ледве не мрія, практично недосяжний делікатес...
Голод - не тітка, а матір усіх революцій,
Революцією вагітна була Європа:
В 1846 році трапився страшний недорід, хліба не вистачало, а як хліба в людей нема, то немає і грошей,
спроможність щось купувати катастрофічно впала,
і сільськогосподарські наймити, які в нужденній злиденності бідкаються весь свій злощасний вік,
і ремісники, що масово збанкрутували,
і пролетарії, яким немає чого втрачати, окрім кайданів,
- усі! -
все уважніше прислухалися до лібералів і демократів, які спокушали ідеєю справедливості...
І безперервні котилися по континенту голодні повстання,
І, наче комах,
чи, скажімо, тарганів,
чавила влада армійським чоботом інсургентів,
Аж ось,
повстав, піднявся Париж,
і весело спалахнула Франція.
За три дні
- за три дні лютого 1848 року -
провалилася в тартарари монархія,
згинула, ніби ніколи її не існувало,
І,
мов іскра, що запалює люту пожежу,
мов благодатний вогонь,
мов повінь весною, розлилася революція по континенту:
Баден, Баварія, Пруссія, Австрія, Угорщина, Галичина... уся Європа бурлила, весело й дико шумували весняні води, - в березні 1848 року в Європу прийшла весна.
Березень
Чи не повсюдно в Німеччині загомоніли. Свобод, прав, демократії... Деякі буйні голови вимагали Республіки. Радикали волали: "До зброї, товариші!". І цвіла весна кривавими квітами, - барикадами вкрилися вулиці у Берліні, і майоріли над барикадами національні знамена, в пороховому диму і кіптяві згарищ сяяли кольори народної єдності - чорний, червоний та золотий.
Повстання, демонстрації, маніфести, - під впливом моменту ледь не скрізь відмінили цензуру і ошелешила Німеччина від новин:
Король Вюртембергу Вільгельм I призначив головою уряду опозиціонера;
У Відні озброєні громадяни взяли штурмом Штерденхаус, державного канцлера Меттерніха відправлено у відставку, - князь поспіхом емігрував;
Король Пруссії Фрідріх Вільгельм IV зняв шапку перед полеглими на барикадах і заявив, що хоче свободи Німеччини, її єднання;
Гейдельбергська асамблея обирає комітет і той запрошує німців у Передпарламент...
31 березня 1848 року у франкфуртській церкві Святого Павла збираються посланці усіх німецьких земель і закликають до вільних загальних виборів в єдиний національний Німецький парламент,
- на що, до речі, була згодна більшість з держав Німецького союзу -
18 травня 1848 року Німецький парламент (Frankfurter Nationalversammlung - Франкфуртські національні збори) відкрив свою першу сесію; через те, що серед 586 депутатів багато було професорів, вчителів і тих, хто мав університетську освіту, його прозвали «професорським».
Франкфурт
столиця, яка не відбулась
28 червня 1848 року Національні збори приймають закон про введення у Німеччині тимчасової центральної влади та обирають імперського адміністратора (ерцгерцога Іоганна Австрійського),
наступного дня цей пан призначає перших міністрів уряду,
тож ми бачимо, як на юному саджанці, помалу - потроху виростають владні гілки,
- законодавча та виконавча -
і з певною пересторогою ми вже можемо говорити про майбутнє,
про об'єднання Німеччини в єдину державу,
про столицю її, Франкфурт,
про...
... ми можемо, а от народні обранці ні...
Адже новоспеченим цим політикам так багато треба обговорити:
Чи включати до складу об'єднаної Німеччини німецьку частину Австрії і, відповідно, конституційно відокремити ці території від решти імперії Габсбургів?
Чи стати Німеччині спадковою монархією, виборною монархією або, скажімо, республікою?
Чи стати Німеччині федерацією відносно незалежних держав або централізованою державою?
І кожне з цих питань фундаментальне, їх не розв'яжеш знаскоку. Дебати, виступи, суперечки. Допоки тривали словесні баталії, в Відні побоїще, - війська під командуванням принца Альфреда Віндіш-Греца розстрілюють революцію.
"В чому справа?", - збентежені депутати. Відправляють розібратися Роберта Блюма з товаришами.
Блюм - блискучий оратор, встиг передати палкий привіт студентам, виступити у Віденському рейхстазі.
Потім його спіймали цісарці.
І розстріляли, як шпигуна.
Одже, питання про "Велику Німеччину" відпало само собою. Для малої Німеччини прекраснодушні мрійники написали чернетку майбутньої конституції:
проголошувалася рівність усіх громадян перед законом,
єдиній країні судилося бути монархією,
титул глави держави повинен носити король Пруссії,
і все майже до крапки, до коми депутати нарешті узгодили,
але
- от біда! -
Фрідріх Вільгельм IV відмовився бути Кайзером,
спроби забезпечити виконання конституції в окремих князівствах призвели до ескалації,
кривавими ріками схлинули весняні води,
смертю тисяч і тисяч обернувся німецький Березень,
в червні 1849 року вюртемберзькі драгуни розігнали Німецький парламент, а в грудні, в канун Різдва, імперський адміністратор передав свої повноваження австро-прусській федеральній центральній комісії,
все повернулося на кола своя.
При оформленні сторінки використані репродукції літографії "Оплески революціонерів після бою на барикадах 18 березня 1848 року на Брайті-штрассе в Берліні", картини Карла Штеффека "Страта Роберта Блюма" та карикатури Альфонса фон Боддіена "Три німецьких професора розробляють проект Конституції" (1848 рік).