Дещо про Австрію
Глава 7. Гальштат та казковий його вид
Перша письмова згадка про Гальштат припала на чотирнадцяте сторіччя і відтоді з кожним роком він все менше схожий на шахтарське поселення і все більше скидається на містечко з листівки.
Недарма інтернет рясніє гальштатівськими світлинами. З певних ракурсів відкривається просто чудовий вид. Ми би навіть назвали цей вид казковим, але ось так, знічев'я щось не в змозі придумати до якої саме відомої казки перлина австрійською туристичної індустрії могла би слугувати придатним фоном. Про Івасика-Телесика? Про Курочку рябу? Не знаю, не знаю я.
* * * * *
Звісно, це радше проблема автора, а не Гальштату. Адже слово "придумати" жодним чином не пов'язано з пам'яттю і має геть інший сенс. Сутність його наочно продемонстрований ветеранами мультиплікації: десь спритники зі студії Уолта Діснея узріли фото Гальштату і, надихнувшись побаченим, відтворили неповторний силует містечка у локаціях Frozen II.
До речі, для невеличкого селища гірше немає долі, ніж потрапити на великий екран, то є справжнє прокляття. Тільки-но "Крижане серце, наче наднова зірка, вибухнула у прокаті, як сформувалася незліченна армія фанатів мультику і усі ці тьми-тьмущі нагрянули у Гальштат.
Не приїжджайте!
Треба розуміти: Гальштат геть не велике містечко. Дві вулиці, сім з чимось сотень мешканців, з усіх боків він затиснутий між горами та озером Галльштеттерзее, заради економії місця тут навіть небіжчиків ховали тимчасово: у невимовній скорботі клали покійника у домовину, із молитвами та траурними піснопіннями несли на цвинтар, опускали у землю, закопували... А як минало років приблизно десять, поверталися на кладовище, викопували останки, приводили їх у належний стан: мили - чистили, підписували, аби родичі, оплакуючи близьких, часом когось із сусідом не переплутали, і складували на полицях у каплиці. За окрему плату самодіяльні художники могли навіть прикрасити череп квіточкою або листочком... отак тут було заведено від давен.
І от уявіть.
В оцей рай, в оцей затишок для своїх ринули гамірні натовпи. Галас, крикнява, метушня. Виходите ви зранку газон полити, а у вас на задньому дворі якісь безпардонні китайці, підшукують фон для селфі.
Кому таке сподобається? Ясна річ, що нікому.
Але даремно Олександр Шойц - бургомістр Гальштату - бив на сполох у соціальних мережах, буквально волав до всесвіту: "Не приїжджайте!". Не почув пана Шойца всесвіт. І це не дивно. Бо від народження людство наділено відчуттям прекрасного. От і їдуть, і їдуть, і їдуть. Ви ж бачите, яка навкруги краса?
Nota bene
Пан Шойц, до речі, дуже довго не міг заспокоїтися. Поставивши за мету скоротити потік туристів хоча б на третину, він згородив вздовж берега озера дощаті паркани, аби хоч трохи завадити нашестю фриків, схиблених на Інстаграмі. Результат ошелешив чиновника: кількість приїжджих, відвідавших Гальштат заради одного кадру, тільки збільшилася. Бо, щоб ви знали, паркани лише розпалюють ентузіазм поцінювачів прекрасного. За парканом трава зеленіше, - це загальновідомий факт.
При оформленні сторінки використано фото: Joss Woodhead, Andrzej Olszewski, Alexandra Smielova, Cedric Letsch, Shipikk, Ivan Rohovchenko, AFP та чиїсь ще.
Фото клікабельні