Дещо про Австрію
Глава 5. Зальцкаммергут та його цікавинки

Оце як ветеранам мультиплікації треба надихнутися локаціями для "Крижаного серця", вони обирають Зальцкаммергут.

Чи-то коли Густаву Клімту на літніх вакаціях потрібно підібрати позу для "Поцілунку", він також обирає Зальцкаммергут.

Або ж коли цісарю Австро-Угорщини слід відпочити від справ керування імперією, то й він без жодних вагань обирає Зальцкаммергут.

Бо ці краї створені для натхнення, кохання і релаксації. Кришталеві плями озер, що прозорим бездонням споглядають у небесні блакиті; смарагдові килими трав і мальовничі ліси, і вершини, які кутаються у шалі вогких туманів. Дивишся на цю дивовижну красу, і серце мимо волі наповнюється м'яким задушевним ліризмом. Щоб ви знали, у Зальцкаммергуті найвища концентрація поетів у світі, - сто відсотків. Звісно, серед місцевих мешканців. Бо воно, либонь, і приїжджій людині кортить скласти якогось віршика, але хіба ж тут можна впоратися із римами? Ясна річ, що Bad Ischl чи Zwölferhorn ще так сяк осилити можна, а от Vöckla-Ager-Hügellands - геть нездоланий бар'єр для творчості.

До речі, Bad Ischl - це невеличке містечко, загальновизнана столиця Зальцкаммергуту. Зрозуміло, що теє погорде звання Бад-Ішлю ніхто не давав, але ж ніхто проти цього особливо і не заперечує. Навіщо? Не станемо же ми оспорювати очевидні речі під тим смішним приводом, що ніякого Зальцкаммергуту офіційно давно не існує. На жодній адміністративній мапі ви і вдень з каганцем не знайдете такого утворення.

Але ж Зальцкаммергут є.

Усі знають про нього. Він живе, як живе в народній пам'яті згадка про царя Гороха. З тією лише різницею, що навіть найерудованіші у світі знавці відати не відають, що то за Горох такий, а про Зальцкаммергут кожний розповість із достатньою компетенцією: це історичний район, шмат землі на покордонні Верхньої Австрії, Зальцбургу та Штирії, у минулому - приватна власність династії Габсбургів, нині - курортна перлина, живописний озерний край.

* * * * *

Сині плями на вище наведеній мапі, як напевно вже здогадалися найкмітливіші, то славетні австрійські озера, що в чималенькій кількості з божою поміччю розкидано природним шляхом по території регіону: колись-то товстим шаром вкривали Зальцкаммергут льодовики, потім вони розтаяли і утворилася оця неймовірна краса: Вольфгангзее, Аттерзее, Мондзее і так далі десь сімдесят разів.

Зальцкаммергут розташувався на окраїнах Альп. Утворюючи тутошню складчастість, могутні підземні сили геть нещодавно пожмакали планетну кору; тож вітри, опади та невблаганний час ще не встигли завдати непоправної шкоди пейзажу: живописно і пишно виглядають навколишні краєвиди; там-сям стирчать мальовничі вершини; як залізеш на самісіньку верхотуру, такі перед очима відкриваються панорами, що аж дух захоплює.

Ба більше, ті ж самі неймовірні емоції і естетичне не зрівняне ні з чим насолодження можна отримати без зайвого клопоту: сів у потяг зубчатої залізниці, - чух, чух, чух, - і ось ти вже на горі Шафберг.

Зубчата залізниця на гору Шафберг. Зальцкаммергут. Австрія

Гора Шафберг

Ну як?

Не дивно, що таку величну красу ще у XV сторіччі до своїх хазяйнуватих рук прибрали домовиті Габсбурги. А втім не станемо наговорювати на славетних аристократів: наче ті зальотники, які шепочуть спокусливим бестіям на вушко компліменти, запевняючи, що їх ваблять не видатні жіночі принади, а виключно внутрішня красота, так і ці пани більш за все цінували зовсім не те, що можна побачити ззовні. Сіль! - ось справжнє багатство Зальцкаммергуту, сама назва району містить це слово у своєму історичному імені. Друга частина топоніма означає юридичний термін, який прискіпливо і ретельно описує власність королів по праву народження, - у райху маєтність Комори ніколи не змішувалася із державними чи церковними володіннями. Бо німці народ такий: є серед них поети, є воїни, є люди робітничого гарту, а от дурнів не було і немає, - чіпко тримали Габсбурги монополію на видобуток тутошньої солі, за півтищі років жодного клаптику території не віддали нікому, ще й регулярно потроху якісь шматочки прирізували. Але потім настала дуже чудна епоха: зібралися у Відні крикуни-депутати й оголосили Австрійську Республіку. Зальцкаммергут розпаювали між трьома федеральними землями, на поклади солі поклали око прудкі й зазнайкуваті нувориші, і понині без зайвого шуму копирсаються капіталісти у спадкових імператорських надрах, ще й туристів у шахти водять: дивіться, мовляв, як у нас тут усе налагоджено.

* * * * *

Ну, про шахти Зальцкаммергуту ми розкажемо трохи пізніше, наразі - про шати Соляної комори, - її цікавинки.

Цікавинки Зальцкаммергуту

Бад Ішль; Вольфгангзее, Аттерзее, Мондзее і так далі десь сім десятків разів; зубчата залізниця і гора Шафберг; Гальштат, Санкт-Вольфганг і усі інші містечка та селища; замки, церкви, руїни фортець, лебеді та качки, усе що зустрінеться вам під час незабутньої подорожі, - маю запевнити: будь-який краєвид вам сподобається, причарує, впаде в око і встромиться в серце скалкою, опиниться у хмарних гуглівських сервісах незліченою кількістю фотографій... останнє, що згасне в густих туманах деменції - це згадка про Зальцкаммергут.