Дещо про Австрію
Глава 4. Санкт-Вольфганг у Зальцкаммергуті
Містечко Санкт-Вольфганг у Зальцкаммергуті відоме далеко за межами Австрії, - грімко гуркоче його слава на європейських теренах, навіть до нас раз по раз докочується відлуння. І не те, щоби марив я цими краями чи-то червоні черепичні дахи, що потопають у зелені, щоночі з'являлися би у сновидіннях, але подеколи щось підказувало мені: без візиту сюди не обійдеться. Тож коли щасливий випадок вів нас по континенту примхливим маршрутом і любі мої діточки запропонували навідатися у Санкт-Вольфганг, мов блискавка, мигнула думка у голові: "Невже оце випущу таку оказію з рук", - і я миттю погодився.
* * * * *
Одже, Санкт-Вольфганг.
Є в ньому щось від посмішки Мони Лізи славетного Леонардо да Вінчі.
Поставити поруч репродукцію шедевру італійського генія та фотографію з видом містечка, відразу й не скажеш, що тобі більш до вподоби, - така ж незбагненна краса.
Назву Санкт-Вольфганг можна перекласти як "Свята вовча хода", і, згідно цього тлумачення, перед внутрішнім поглядом без зволікання починає прокручуватися ледь не стрічка з фільмом жахів: якісь нетрі, у захаращених хащах тиняються страшні вовки, вони скавулять і тоскно виють на місяць.
Але ніт.
Своїм ім'ям австрійське містечко завдячує пану Вольфгангу, канонізованому у 1052 році єпископу Регенсбургу, одному з трьох найбільш шанованих у німецьких землях святих.
Якийсь час - ще у позаминулому тисячолітті - ця божа людина жила тут відлюдником, рочки три творила непоодинокі чудеса зцілення і так зарядила довколишній грунт своєю енергією, що навіть тоді, коли відійшла у небесні безвісті, ці камінці зберігали цілющу силу. З давніх давен і по сьогодення численні паломники приходять на береги Вольфгангзее аби помолитися Святому Вольфгангу: молитва допомагає при ревматизмі, хворобах очей, подагрі, паралічу, інсульті, внутрішніх кровотечах, виразках на шкірі, безплідді, пожежах та усіляких негодах.
Звісно, нинішнє людство охочіше вірить у медичну науку, ніж у заступництво небожителів: в комп'ютерну томографію і антибіотики, - "в отето от все". Тож наразі паломників у Санкт-Вольфгангу не дуже багато, їхнє місце заступили туристи, щороку кількасот тисяч мандрівників приїжджає на Вольфгангзее, а в погані роки навіть більше мільйона, - бо лікарі лікарями, але при безплідді і помолитися не завадить... це досить відома річ.
П'ять справ,
які потрібно зробити у Санкт-Вольфгангу
1. Помолитися.
2. Погуляти. У тому сенсі, що сходити на пішу прогулянку, подихати свіжим повітрям, помилуватися краєвидами, - вони прекрасні.
3. Погуляти весело. У тому сенсі, якій вкладають у ці слова автори оперет, що закінчуються радісним співом закохавшихся на наших очах любчиків. Щось на кшталт: "Вип'ємо шампанське з посмішками"... До речі, це цитата з лібрето Im Weißen Rössl, - славнозвісного у минулому музичного продукту пана Бенацкі. Дія вистави відбувається у тутошньому готелі, серед героїв - три красуні, два тенора і цісар Австро-Угорщини... А вам слабо?
4. Слід додати, що автор згаданого нами у попередньому пункті твору покоїться на місцевому кладовище. Там же відпочиває власник першого Оскара за чоловічу роль неповторний Еміль Яннінгс. Таке вас цікавить? Ну ні, так ні. Невелика проблема. Тоді до вашої уваги Церква Святого Вольфганга, Музей ляльок, безліч галерей, майстер-класів та розваг провінційного штибу: 16-метровий ліхтар, що романтично світиться над поверхнею озера; лебеді, яких можна підгодувати; прогулянки на човнах.
5. Скуштуйте Перлинну рибу. Не певен у точності аматорського свого перекладу, назва латиною - Rutilus meidingeri. Цей рідкісний представник родини коропових надзвичайно вибагливий до чистоти води. Тому він усюди здох і наразі водиться лише у трьох субальпійських озерах, - останньому сховищі чистоти.
Оце, мабуть, і все про Санкт-Вольфганг. Що до інших містечок, які приліпилися обабіч озера Вольфгангзее, гори Шафберг, зубчатої залізниці та синьо-жовтої Австрії, то найбільш прозірливі читачі вже здогадалися, - далі буде.
При оформленні сторінки використано фото: Trevor Bowling, Dietmar K, Alejandra Cifre Gonzalez, Evgeny Drokov та чиїсь ще.
Фото клікабельні