Стінопис
Художник Марта Пітчук
Довгий шлях подолано людством від наскельних малюнків до фресок Відродження, і, дивлячись на янголів сікстинських стінописів, про що твої думки, читач? Може, про те, що це найвища вершина; максимум, на який здатна людина; далі - тільки униз, під гору; туди, де як не блукай манівцями, все одно опинишся на самому дні; там, де паркани змальовані нецензурними гаслами і гіпертрофованими статевими органами... у нашому з тобой сьогоденні.
Це звісно привід для суму.
Але й привід для радості... Бо нижче немає куди, - далі знову уверх, догори, і вже незабаром на фасадах наших домівок з'являться примітивні фігурки, танцюючі біля багаття, мисливці зі списами, мамонти, будь-яка інша їжа...
Оце тільки подумав, і на тобі: якась жіночка малює на стіні помідор... ну, звичайно... яке м'ясо в епоху диктату веганів? тільки овочі, тільки рослинна дієта...
... до речі, що то за жіночка? яка принадна особа... чи не час познайомитись ближче? Може, й час...
Отже, Марта Пітчук, власниця файної усмішки та весняного життєствердного імені, хоч і написаного мовою окупанта, народилася 19 лютого 1993 року в Івано-Франківську, там живе і донині, разом із чоловіком створює професійні мурали, - Стрий, Чернівці, Франек можуть похизуватися результатами праці подружжя: вищезгаданими помідорами, трояндами, жінками беззаперечної вроди... Але не тільки стіни осель стають полотнами для митця та мисткині, - на історичному віадуку у Ворохті красується їхній гуцул. І якщо якийсь пан воліє здійняти галас про неповагу до спадщини, заздалегідь йому застережимо: малювали графіті на радянських бетонних опорах, не зачіпаючі живого австрійського каменю... може, це збереже пам'ятку від аматорських посягань.
Насамкінець додамо декілька фотографій муралів, які підкреслюють що Марта Олегівна не гаяла час у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії, де вона здобула фах художника з монументально-декоративного живопису; з цих світлин будь-хто може впевнитися, що пані Пітчук має здібності і усі необхідні навички, - може, їй і не до снаги торувати шлях до каплиці у Ватикані, але й прикрашати паркани цюцюрками це точно геть не її. Оце дивиться, а потім ще щось скажу.
Так от. Не заради жіночих принад художниці, не заради її пересічних графіті, навіть не заради власних сентенцій, ми затіяли цей текст. Розуміється ні. Бо надалі мова піде про мотанки, - неймовірні мотанки пані Марти - це ж і справді якесь диво... ходім, вперед.