Рідні хати
Художник Максим Поливяний
Глава 1
Рідна земле моя, мила моя Батьківщина. Щедро вмаяна борами і гаями, вербами похилилася понад річками, що течуть в тихій задумі, широким і вільним степом розкинулась навсібіч. Оце, здається, більш-менш точно змалюй твій чарівний краєвид і вже можна змагатися за звання найкращого художника України. А як вліпити десь у пейзаж хату, то вже годі і сумніватися: відкривай двері до Зали національної слави і сміливо заходь усередину, без страху пхайся у натовп вітчизняних зірок.
Звісно, сьогоднішньому митцю нелегко конкурувати з живописцями дев’ятнадцятого сторіччя.
Той же Максим Поливяний, приміром, із Харкова… Ну де він в місті побачить ту хату? Навіть, якщо художник поїде до родичів у село, вже ж і там немає гожої для мистецтва натури. Домівки вкриті металочерепицею або шифером. Стіни будують із цегли. Якісь паркани і гаражі замість копиць солом’яних стріх, що тонуть серед весняного кипіння садів, веселого білого шумовиння.
Визнаємо, панове: немає мальовничості в сучасних сільських поселеннях.
От і доводиться викручуватися майстрам пензля, фантазувати, звертатися до першоджерел, - до надбань класиків українського живопису, до хрестоматійної літератури, з народних пісень, з віршів черпати своє натхнення, з ясних ночей та зорь, з садів, де квітнуть вишні кучеряво і п’янко,
- бо ж всі ми хрущі на вишнях, що їх оспівував геніальний Тарас Шевченко -
Ось, що скажу, панове, про картини художника Поливяного: вони не мають відношення до реальності, - це чиста поезія, відвічне наше Євангеліє, наша пісня і наше серце, легенда про затишок рідних хат.
* * * * *
Галерея
Картини Максима Поливяного
ГАЛЕРЕЯ КЛІКАБЕЛЬНА
В тексті використана адаптована до змісту цитата від класика, а саме від Богдана-Ігоря Антонича (з вірша "Вишні").