Міхай Колодко
Маленькі скульптури - велика історія
Глава 1
Було місто, як місто.
Аж раптом стали з'являтися в ньому маленькі бронзові люди,
чи то в закапелках міського простору, чи то просто на очі лізуть з численних тріщин минулого:
там імператор Франц Йосиф гойдається у гамаку,
тут Ференц Ліст сидить на валізах,
а ось пан Герцль, творець сіонізму та провісник Ізраїля, стоїть з велосипедом поруч із Великою синагогою.
От що це усе означає?
Чим це може бути пояснено?
Може тим, що Михайло Колодко став зненацька Міхаєм і відтепер зроблені їм фігурки можуть народжуватися не тільки в українських містах, але і в Угорщині.
Дісталася і до Будапешта черга ставати мистецькою експозицією.
От і добре... Пішли, подивимось.
* * * * *
Ото бачте, на мосту через Дунай заля для імператора. Міст Свободи, збудований ще при цісарю і колись-то носив його славетне ім'я. Кажуть, Франц Йосиф особисто різав червону стрічку на заходах з відкриття. Ба більше, вбивав останню заклепку.
Попрацював, потрудився Габсбург на своєму віку, можна і відпочити. І от турботами пана Колодка вмостився цісар на просторі, на вітру, спостерігає за краєвидами: чи не споганили місто новобудовами? чи все той же Будапешт прегарний красунчик?
* * * * *
А оце Ліст, також для Угорщини фігура невипадкова.
Усі роки мандрівок рвалася до Будапешту романтична душа Ференца, але графині Марі д'Агу - його ненаглядній обраниці - не посміхалася перспектива виблискувати серед мужланів. Тож спершу довелося клавішнику - віртуозу розлучитися із примхливою жіночкою, а вже потім їхати на улюблену Батьківщину, насолоджуватися тріумфами та допомагати угорцям, постраждалим від повені... Приїзд зірки, мабуть, і зафіксовано паном Колодко (ви ж розумієте, що Ліст сидить не на валізі, а на набитому грішми гаманцю).
* * * * *
Nota Bene
Ференц Ліст
Угорщина, сорокові...
Що творилося на концертах Ференца не описати: шаленіла і билася в екстатичному запалі публіка, жбурляла квіти на сцену, аплодувала і на повні груди гукала "Біс",
диким, чи не тваринним ревінням викликали бісів сини цієї примітивної дикої нації,
і от що цікаво:
де б згодом не опинився пан Ліст,
- в Празі, у Відні, в Дрездені, Ліоні, Парижі, -
неодмінно театральний партер перетворювався на Колізей під час гладіаторського двобою,
мов лушпиння, злітала з публіки лузга цивілізації,
і родовита знать, і витончені інтелігенти на мліг ока ставали синами дикої нації.
От що таке музика!
От що таке культура!
І це ж треба було йому поїхати на гастроль у Київ.
Там піаніст познайомився з Кароліною Вітгенштейн, ревною католічкою. Віра в бога не завадила цій особі втекти від чоловіка із заїжджим музикою. І горіла любов, і палала любов, тріпотіла любов крилами. На цих крилах літав Ліст, парив на цих крилах у піднебессі. І надихнувшись небесною музикою, спускався долу, аби нотувати ноти... В ті веселі часи, в часи радості та безмежного щастя Ференц створив безліч рапсодій, фортепіанних концертів, етюдів, романсів, симфонічних поем; взявся за книгу про Фридерика Шопена; разом із Кароліною написав кілька есе, а також звернень і клопотань сильним мира цього,
- тільки Папа Римський і цар росіян мали можливість дозволити втікачці розлучення і, відповідно, нове вінчання -
ані той, ані інший дозволу не дали.
Ференц і Кароліна роз'їхалися по різних будинках.
В 1865 році Ліст прийняв малий постриг і отримав звання абата.
Творчі інтереси його відтепер полягали в області церковної музики: ораторії, меси, псалми, навіть, реквієм... Цей шлях врешті решт привів великого музиканта на Батьківщину, де він завідував Вищою музичною школою.
За інструмент піаніст сідав надзвичайно рідко, для публіки зовсім не грав, - якось згодом застудився у Байройті та й помер на руках свого камердинера... от і фінал історії.
От і кінець.
* * * * *
Маленька фігурка - велика історія... ось в чому сила Міхая Колодко, його головний секрет.
Здавалось би, один кілограм бронзи. Однак якась невідома сила підхоплює вашу уяву і жбурляє, наче ті квіти, на сцену, і занурює у далечінь.
Творчий доробок Міхая - більше сотні міні-скульптур у різних містах та країнах.
І кожна - це захоплююча історія.
Це загадка і тайна.
Це справжній квест.
Чому скульптура Тівадару Чонтварі Костці стоїть саме в Унгварі?
Куди поспішає художник?
Чому він на ковзанах?
І чому це наш Ужгород угорці досі називають Унгвар?
При оформленні сторінки використані репродукція портрета Ференца Ліста роботи Вільгельма фон Каульбаха, а також фото: B.Zoli та чиїсь ще.