Михайло Колодко
Біографія та галерея найкращих робіт

Глава 3

Михайло Колодко народився в перлині нашого Закарпаття преславному місті Ужгород.

Ужгород - місто, в якому народився скульптор Михайло Колодко

Так, пощастило хлопцю, не в якійсь занехаяній глухомані, а в Ужгороді народився майбутній скульптор,

місті із європейським шармом і веселої циганської вдачі,

місті, де змішалися культури і стилі,

в чиєму архітектурному обрисі, наче муха у бурштині, зберігається вражаюча тисячолітня історія,

- романтика кочових років -

в місті, яке не відокремити від аромату ранкової кави,

яке смакує бограч і кнедлики,

а подекуди, навіть, борщ,

місті, яке розмовляє на багатьох мовах і закохує в себе з першого погляду.

Особливо, якщо весна,

особливо, якщо цвіте сакура і вкривається ніжно-рожевим квітом Ужгород, з головою занурюючись у цю живописну піняву...

От тільки, коли сакура відцвітає, то хоч у розпач впадай: окрім як зранку до вечора пити ту божественну каву, нема що робити людині,

- звісно, якщо вона не контрабандист, -

Додайте до того ж дату народження Михайла Івановича: 10 серпня 1978 року.

Це ж пізня радянщина, повна безперспективність з точки зору мистецтва: шаблонних полеглих воїнів і погано, наче ліньки, тесаних Ленінів, - ось і все, що потребувала епоха...

І чого це Михайла понесло у скульптори? кортіло ліпити вождів?

Однак пішов, поступив в Ужгородській коледж мистецтв імені Адальберта Ерделі (спеціальність «художня обробка дерева», викладач із фаху – М.М. Михайлюк), закінчив його у 1996 році, поступив у Львівську національну академію мистецтв (спеціальність "монументально-декоративна скульптура", викладач із фаху – І.М. Самотос), закінчив її у 2002 року.

І оце жодних проблем нам не склало вмістити в один абзац роки штудіювань скульптора,

тижні і місяці муштри,

коли не вилазиш з майстерні, намагаючись зрозуміти закони образотворення,

секрети пропорцій,

тайну людського тіла,

- пальцями, пальцями -

Півроку студенти вчилися малювати череп.

Збоку, зверху, знизу, прозорим, всяким.

Потім ліпили.

Дні, тижні і місяці, - шість років поспіль крок за кроком до фаху - під яким кутом змикаються кістки... як напружуються м'язи... як ламаються складки одягу... немає дрібниць для скульптора.

Треба вчитися, треба починати з азів, перш ніж пертися на вершини.

Інакше, на наших площах з'являться кострубаті потвори.

Страхітливі бридкі опудала, яким якщо випрямити руки, то сягнуть вони до колін...

І який естетичний вплив матиме отакий монумент на серця підростаючого покоління?

Яке, прошу пана, патріотичне піднесення?

Ужгород - пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченко

... а втім ужгородський Шевченко, можливо, не найкраща ілюстрація для цієї взагалі-то слушної думки автора. Вірогідно, це був такий творчий задум, адже довжелезними, наче в орангутана, кінцівками вельми зручно обнімати братів, як і закликає напис на постаменті...

* * * * *

Однак, повернімося до героя нашого тексту.

День за днем, місяць за місяцем, шість років поспіль Михайло Колодко мнякав невтомно глину, ліпив якісь голови, ялозив шкуркою по черепах, і нарешті здобув диплом спеціаліста,

ба більше, отримав усі необхідні навички,

вправність ремісника, кругозір майстра.

Бо вже тоді і відтоді в усіх творіннях, що виходили з-під його рук, відчувається не тільки божа іскра таланту, але й фах, високоякісна академічна освіта.

Пропоную вам самим пересвідчитися в цьому, переглянувши галерею робіт скульптора.

Погодьтеся, не виникає спокуси сказати: "От же ж, йолопе. Геть не розуміється на природі прекрасного".

Розуміється.

Розуміється, як ніхто...

І можна тільки здогадуватися який відчай пронизав юнацьку душу, коли у 2002 році Михайло повернувся зі Львова додому і побачив культурні здобутки Ужгорода кінця дев'яностих - початку двохтисячних: роздовбану бруківку, Шевченка з кінцівками мавпи, хаотичну рекламу, що криком кричала з усіх боків...

Усе це оддавало деградацією і розором, - це й були деградація і розор.

* * * * *

Тож на початку двохтисячних глянув юнак на Ужгород і з усією очевидністю усвідомив, що золота доба міста пройшла, шо опинився він не в місці, яке в себе закохує з першого погляду, а в осередку провінційній глуші... Подивиться галерею робіт скульптора, а потім ми вам розкажемо, як Колодко перетворив цю мистецьку пустелю в центр тяжіння до рідних обріїв, у справжній туристичний магніт.