Червоне - то любов
Художник Роман Литвин
Папір, олівець, акрил, - червоне калинове гроно...
І наче спалах,
наче вибух десь в глибині, десь у серці.
І радість, і туга, і якась непозбувна бентега.
І те, що не можливо виразити словами,
бо якщо є слова, то навіщо тоді малювати?
навіщо тоді людині такий від Спасителя дар?
* * * * *
Звісно, наївно вважати, що цей вибух зумовлено винятково талантом пана художника. Розуміється, ні. Знадобилося кілька століть, - тих віків, коли в наших предків з барвників був тільки буряк, і, відповідно, дві фарби: червона та чорна.
Віків поневірянь і жадання волі,
Прапорів, скроплених кров'ю,
Червоно-чорних знамен повстань, пошитих з подертих сорочок.
Праці, поту і сліз,
і неосяжної, справжньої, від щирого серця любові.
Тяжіння до рідних обріїв,
- оці всі садочки, хати, степи, мальви і терикони, -
Бабусині скрині, рушники, що вишиті маминими руками,
де будь-який хрестик це твій оберіг,
це твій генетичний код...
... і вишите моє життя на ньому...
Безумовно, наївно вважати, що цей кострубатий і трохи плутаний текст здатен щось пояснити сторонній людині. Але, якщо б ми могли усе розповісти словами, навіщо тоді Господь обдарував нас папером і фарбами? Навіщо дав дар малювати?
Галерея
Художник Роман Литвин
І окремо:
Подяка медикам
ГАЛЕРЕЯ КЛИКАБЕЛЬНА