Плин часу
Художник Наталія Кохаль

Хтось вже й чуба вмочить у молоці, а все ще шукає свою дорогу, хтось визначається з долею у зовсім юному віці, - пані Наталія знала ким буде по праву народження. Звісно, художником. А ким ще? Тато - художник, мама - художник, бабця, дідусь... може, дитина і гадки не мала, що можна не малювати, а, скажімо, жарити пиріжки.

Змалечку найліпші друзі Наталки олівець та акварелі. Малювала усе, що бачила... бачила ж чомусь завжди квіти.

Може тому, що бабуся, - славетна мисткиня Зоря - спеціалізувалася на натюрмортах. Оце візьметься Галина Денисівна чергові шедеври творити, онука вже поруч, дивиться та дивується, пробує і собі щось натхненно мазюкати. А як поїдуть родиною влітку на дачу, оце де справжнє привілля! Хочеш купайся та загоряй, хочеш гасай з місцевими дітлахами, обтрушуй сусідські яблуні... Може вона і купалася... але більше за все кортіло їй малювати... отак от склались сімейні обставини, отак от зорі на небі стали.

Та воно і на краще, - не треба автору вигадувати якусь небилицю про раптове щасливе прозріння. Бо так вже з давніх-давен заведено, що медом нас не годуй, але повідай якусь яскраву історію. Мов лежала людина під деревом, відпочивала після обід. Пташки цвірінькали, джмелі гули, гріло ласкаво сонечко. Ну й задрімав чоловік, може вже й сни якісь йому верзлися. Тут яблуко на голову бац! і встали перед очима величні закони всесвіту, відкрився страшний секрет. Як виразився один сучасний діяч, все нам треба, щоб Архімед плескався у ванній...

Але ні, у житті нашої героїні обійшлося без вани, - прийшов час і пані Наталія опинилася у Республіканській художній школі, потім у Київському художньому інституті. О! весело й буйно тут клокотіло життя. Майбутні зірки книжкової ілюстрації горіли ідеями, багато і заповзято експериментували, тижнями не виходячи з класів, - творили, творили, творили... може, вони й не помітили, що Радянський Союз розлетівся на друзки... а, може, і навпаки: це лише додало студентам наснаги. Наталія Кохаль закінчила виш у 1992 році. За власної ініціативи вона захищала відразу два диплома. І хоч оцінку поставили тільки за один – за оформлення казки «Залізний вовк», що невдовзі була надрукована книжкою у видавництві «Соняшник», - друга дипломна робота (триптих «Плин часу») не залишилася непоміченою спільнотою: схвально відгукувалися про неї однокашники та педагоги, та й ми, не вагаючись, поміщаємо ці картини у галерею, - дивіться, дивуйтесь та й підем далі.