Старий Київ
Художник Сергій Брандт

Ні чорних котів,

Ні громадян із тріснутим склом у пенсне,

Уся та чортівня, що заводиться на болотах, відправилася у турне на болота,

Тому розважати публіку доводиться іншому вар'єте,

Ото бачите на тумбі для оголошень афішу з написом БРАНДТЪ, - саме йому.

І,

з силою дарованою Богом художникам,

пан Сергій наряджає жінок у сукні,

- не гірші, ніж з крамниці модного одягу Гелли, -

І прибирає з вулиць все зайве: світлофори, автомобілі, вивіски KFC та пиріжкової "Тітка Клара".

Натомість з'являється простір.

На площі дефілюють вищезгадані вже панянки. У шляхетнім поклоні згинаються ліхтарі. Дзеленчать старовинні трамваї. Схропують коні. Дрімають на передку візники. Поважні чоловіки без поспіху обговорюють курси акцій на біржі і театральні прем'єри,

Вічно юна наша столиця на очах старішає,

- становиться Старим Києвом, -

позбувається веселих весняних фарб,

сивіє, дряхліє,

готується невдовзі сконати,

- як то кажуть, відійти у засвіти, -

Бо сили, дарованої Богом художникам, все одно недостатньо, аби спинити життя,

подмуть вогкі вітри,

і, мов сніги у березні, безслідно розтануть сукні,

наче ті, що отримані в крамниці модного одягу Гелли,

вмить перетворюючи шляхетниць на татуйованих і пірсингованих, напівголих дівчат з розгонистими бровами.

Знову з'являться світлофори, автомобілі, вивіски KFC. Прудконогі чоловіки, наче породисті рисаки, побіжуть по невідкладних справах,

Де би вкрасти якусь гривню? - постане питання дня.

І негайно знайдеться більш-менш хитромудра відповідь.

І замість садів на пагорбах Києва виростуть башти офісів,

- чудовиська із скла та бетону, -

Але то буде вже трохи інша історія.

То буде вже інше місто.