Сергій Брандт
Біографія і картини художника

Художник Сергій Брандт прославився картинами старого Києва. Не менш вправно в нього виходить Київ сучасний. Але чи це означає, що пан Сергій приречений зображати дві - три пам'ятки архітектури вічно юної української столиці?

Зовсім ні.

Якось художник поїхав у Прагу, то й там мав вагомий творчий доробок: усі туристичні локації, які згадуються у путівниках, змальовані їм ретельно і з вичерпною деталізацією, - на совість попрацював.

Та й квіти у пана Сергія виходять достатньо добре, - не гірші, ніж у законодавиць жанру.

До того ж митець впевнено почувається у різноманітних техніках. Акварель і акрил, класичні олійні фарби, розпис по стінах, декоративні панно, - усе, геть усе підвладно руці майстра. Без жодного сумніву, перед нами справжній талант. І тому, - точнісінько так, як і будь-яка овіяна славою особистість, - фігура Сергія Брандта мимоволі викликає нашу увагу та зацікавленість.

Нам хочеться знати подробиці його біографії. Де він народився? Як жив? І чи не станемо ми випадковими свідками історії про хлопчика, який мріяв злітати у космос, а став водієм сміттєвоза... Чи не доведеться нам спостерігати, як з дитинства бідкається маля, хлебнувши горя сирітської долі...

Ніт-ніт!

На щастя, Бог врятував пана Сергія від надмірних душевних драм.

Але про усе по порядку.

Біографія художника

Сергій Брандт народився у прекрасному місті Житомирі.

Якби б це сталося у наші буремні часи, то світила б йому пряма дорога у нелегальні бурштинові копачі, але на дворі стояло минуле тисячоліття, 1963 рік, самий застій, тож чи не миттєво дитина опинилася перед вибором: або ганяти шкіряного м'яча на шкільному подвір'ї, або терзати смичком струни віолончелі, або клеїти планери у авіамодельних гуртках, або... Сергій обрав живопис.

Ну як обрав? Батьки записали синів у художню школу.

Старший, м'яко кажучи, не захопився. А молодший не став пручатися, - вивчив основи малюнку і композиції, засвоїв техніку акварелі... в подальшому пестити цей талант педагоги порадили у столиці.

Треба сказати, що в Києві було де і кому займатися вирощуванням мистецької порості.

Власне, чому було... І нині є: Державний художній ліцей імені Тараса Григоровича Шевченка, - тоді він звався РХСШ, - Республіканською художньою середньою школою.

Тож після восьмого класу, витримавши конкурс, Сергій поступив у цю школу з прицілом на архітектора. Прицілитися на живописця, ясна річ, було не реально: усі пхалися в живописці, класи живопису були вщерть переповнені, а з архітектурою справи обстояли простіше. Та, як виявилося, і надійніше. Адже по цій спеціальності Брандт без проблем продовжив навчання у виші, потім зміг влаштуватися на роботу, отримувати 300 карбованців зарплатні, - еквівалент двадцяти доларів США, - мріяти про подальше підвищення.

* * * * *

Життя як воно є... Звісно, виключно чорною фарбою ми мали б живописати будні юного безтурботника: жінка, дитина, двадцять доларів від держави, - живи, радій...

Однак не забуваємо, що ця людина художник.

Сергій почав малювати картини. Незабутні київські краєвиди. Акварель. Двадцять доларів за шедевр. Швидко намацавши три - чотири сюжети, які користувалися попитом у іноземних туристів, тиражував їх із завзятістю копіювального апарата. Напрактикувався до того, що розмалювати аркуш акварельною фарбою займало від сили годину часу. І палало серце творчою радістю. І шаліло серце від рекордних темпів роботи. Сам Стаханов міг би позаздрити, аби здобував собі славу пензлем, а не відбійним молотком на шахті "Центральне-Ірміно". І сяяло сонце, і посміхалася в вуса міліція. Бо, ясна річ, годувалися від художників не тільки їхні батьки і родини. Аж раптом - ба-бах! - грім серед ясного неба. Збанкрутувала імперія, рухнув колос, розсипався пилом.

І,

по цій пилюзі,

по пилюзі доріг, що ще нещодавно вели у світле майбутнє,

блукали розгублені люди,

голодними вовчими поглядами зиркали по боках.

Але ж не забуваємо: пан Сергій Брандт - художник.

То не кожному архітектору пощастить із затребуваним і гідним шани проектом, а вправний художник завше роботу знайде. В дев'яностих поїхав Сергій у Прагу. Намацав і там сюжети. Карлів міст. Празький град. Староміська площа. Бува, стане з етюдником біля якоїсь пам'ятки да так її намалює, що у перехожих, які зазвичай у подібних місцях без діла тиняються, аж дух перехоплює від повноти вражень:

- Прошу пана... І скільки ж коштує ця картина?

- Двадцять доларів, - відповість наш герой повагом.

Справжній художник ціну собі знає...

Будні митця

Потроху, потроху, підробіток став основним заробітком.

Нині Сергій Брандт - професійний художник. Працює на заказ, пише картини з натури і по фотографії, розцяцькованим художнім розписом розфарбовує стіни багатіям. На Андріївському узвозі він має постійну діючу експозицію; є в живописця і майстерня на Лівому березі, рахунок робіт давно вже пішов на сотні... Чи це все ще мистецтво? Після такого провокативного питання, мабуть, слід зробити невтішний зневажливий висновок,

- або додати якусь філософську думку -

але краще ми додамо галерею з роботами пана художника, - дивіться, милуйтеся... не знаю, як вам, а мені вони до душі.