Дитинство
Художник Володимир Орловський
Глава 1
Орловський - це академік живопису і навіть дивно, що так багато залишилося поза межами сказаного. Бо про когось напишеш: "Кавалерист" і цим повністю вичерпаєш його неглибоку натуру.
Володимир Донатович - іншого поля ягода.
Він народився 20 січня 1842 року у Києві. Окрім київської маєтності батьки мали садибу у селі Опачичі Радомисловського повіту Київської губернії, тож кожного літа родина вибиралася на природу і хто заважає нам припустити, що саме тут хлопчина уперше відчув потяг до творчості і, озброївшись кольоровими олівцями, цілими днями замальовував чарівні поліські пейзажі? Мабуть, ніхто. Хіба що відсутність фактів.
Факти ж такі:
Мати Володі спала і бачила улюбленого сина медиком. Допоки вона спала, татусь хлопчика, Орловський Донат Сергійович, віддав малого до Київського Володимирського кадетського корпусу. Як і кожний батько, він хотів для дитини найкращого. Звісно, в імперії, єдиними союзниками якої є армія і флот, нічого кращого ніж військова кар'єра для дворянина не було і не має.
* * * * *
Чи мав Донат Сергійович рацію, того ми вже не дізнаємося. Бо з кар'єрою піхотинця царя у кадета Орловського якось відразу не склалося. На заняттях Володимир відверто нудився, малював карикатури на педагогів, а коли художника-початківця спіймали на гарячому і за правилами офіцерського виховання намагалися відлупцювати різками той таке утнув, що не впхнеш у ніякі ворота. Замість того, аби слухняно підставити дупу, цей злісний порушник вліз на карниз та пообіцяв стрибнути й розбитися на смерть... Напевно, при цьому в очах кадета такий палав вогонь безкомпромісності, так сіпалися ніздрі і така непідробна істерика бриніла в його голосі, що геть налякані вихователі вирішили не наполягати на екзекуції і тишком-нишком спровадили з учбового закладу сію непередбачувану особу.
З відвертим полегшенням зітхнув начальник кадетської інституції, полковник лейб-гвардії Фінляндського полку Адольф Васильович фон Вольський, лягла на софу мати Володі, знову почавши плекати сновидіння з респектабельним доктором, розлючений батько гримів, мов той грім у ясному небі, і назавжди заборонив нащадку навіть думати про пензлі та олівці.
Живопис я люблю більше за життя. З дитячих років зазнав я через нього горя, прокляття батька та гіркі сльози матері, яка хотіла, аби я став поважним лікарем.
Гімназія
Одже, у Кадетському корпусі Володимира Донатовича трошки повчило життя, - здобувати подальшу освіту він відправився у Другу Київську чоловічу гімназію.
До появи такої шанованої персони у гімназії готувалися. З найманого помешкання перебралися у власний, збудований за проектом архітектора Павла Шлейфера красень будинок у стилі пізнього класицизму. Меценати виділили купу грошей. Зустрічаючи першогодка, зібрався на ганку міцний викладацький колектив, готовий життя покласти на вівтар освіти, але вбити в його світлу голову багаж хоч яких знань. І що найкласніше - славетний Іван Сошенко саме тут вчив юну українську порость азам малювання. Оце пощастило, так пощастило Володі...
Загально відомий факт: Сошенко перший розгледів хист Тараса Григоровича Шевченка, брав особисту активну участь у визволенні Кобзаря з кріпацтва, був одним з найближчих його друзів.
Саме так і з Орловським... Незбагненним чином досвідчений майстер прозрів у мазюканні школяра справжній талант художника і негайно взяв під творчу опіку юне обдарування. Сошенко навчив хлопчину писати олійними фарбами, водив його на етюди, - стоячи перед дзеркалом, однолітки Володимира завзято давили підліткові прищі і хвацько на дівчат поглядали, а Орловському й діла нема до спокус юності. Він живе в іншому світі, - у світі прекрасного.
"Ти диви, які феноменальні здібності!", - бувало, вигукне у захопленні пан Сошенко, демонструючи малюнки гімназиста своєму товаришу, тодішньому директору гімназії Михайлу Корнійовичу Чалому.
"І дійсно Божа іскра у хлопця", - піддакне директор у відповідь.
І згодом, після нетривалого роздуму: "Мабуть, поговорю з його батьком, аби не загасив...".
Треба додати, що за фахом Михайло Корнійович Чалий був вчителем словесності, тож умів підбирати слова. До того ж по Табелі о рангах числився він статським радником, - директорські генеральські лампаси в очах дворянина Орловського мали неабиякий авторитет. Не було жодних проблем переконати Доната Сергійовича, що на поприщі живопису синок його, Володимир Донатович, здобуде великих досягнень, - чекає його успіх і багато, багато грошей.
* * * * *
"Гроші і успіх!"... є якась магія у цьому сполученні, солодше меду звучать ці слова, - миттю відтаяло батьківське серце, відтоді ніколи старший Орловський не заїкався про еполети; ба більше: благословив рідну кровиночку на подальше професійне навчання і з рекомендаціями від двох провінційних інтелігентів (Чалого та Сошенка) дев'ятнадцятирічний юнак відправився у Санкт-Петербург, підкорювати столицю.
Галерея робіт
Художник Володимир Орловський
ГАЛЕРЕЯ КЛІКАБЕЛЬНА
При оформленні сторінки використані картини художника Володимира Орловського "Пейзаж з рікою", "Пейзаж з болотами", "Хліба зріють", "Вечір. Берег моря" та фото з відкритих джерел.