Здолати дракона
#2. Вистава для янголів
В першій частині нашої оповіді йдеться про те, що дракон вкрав прекрасну принцесу і відважний лицар Смішко відправляється її визволяти. Довго чи коротко лицар їхав, на тому ми вашу увагу не акцентуємо, аж якось під вечір бачить юнак драконів замок. Ну й помчав, полетів на герць, здобувати в двобої славу. Однак дракону, чесно кажучи, не до битв, - десь застудилась потвора.
І ось картина.
Така, яку полюбляли малювати італійці в епоху Відродження:
сонце, небесна блакить, на хмарах, наче на трибунах римського Колізею, посідали в рядок янголи, завзято лузають смажене соняшникове насіння, дивляться вниз, уважно спостерігають:
Буде, буде кривава битва!
- 4 -
Лицар гримає могутнім кулаком у ворота.
- Виходь на бій, злодійська тварюко.
Та де там, безсилий валяється в постілі дракон, геть зопрів під перинами, в кінець замучили лихоманка і нежить, просто біда.
І знов грюкає в залізні ворота лицар, і соромить, і обзиває звіра, викликає на чесний бій.
Нарешті відчиняє хвіртку принцеса.
- Чого волаєш?
- Так це, - зніяковів лицар. - Визволяти я Вас прийшов. Із драконом до смерті битися. Покличте, будь ласка, змія.
- Не вийде він, - як відрізала дівчина. - Занедужав.
- 5 -
Отакої.
На мить аж отетерів лицар від такого нешанобливого прийому. Але невдовзі опанував себе, - відклав щита, відклав меча, дістав із сідельної сумки похідну аптечку, каже принцесі з повагом:
- Ведіть мене до дракона. Взагалі-то я за освітою доктор. Ба більше, ветеринар.
- 6 -
То й пішли вони безкінечними замковими коридорами.
Рип, рип, риплять під лицарським чоботом дошки підлоги, цок-цок цокотять по каменю підбори туфель принцеси, чадять, блимають в нішах стін каганці, де-не-де поодинокі горять смолоскипи, ледь освічують парочці шлях. Нарешті дістались вони до спальні, - зимно в покоях драконових, на гігантському ліжку спить, оглушливо схропуючи, хазяїн, - на тумбочці біля постелі лежить декілька яблук, заморський фрукт апельсин, літровий пакет із томатним соком стоїть, вже тиждень нічого змію в пащу не лізе, страждає звір.
Більше за звіра страждають тільки небесні янголи,
- заради чого і збиралися на виставу? нічого ж зверху не видно -
кинули лузання, полетіли долу, скупчились, згрудились біля віконця, затамувавши подих, спостерігають за дійством, за кульмінацією подій.
- 7 -
Із неспішністю професіонала Смішко дістає із аптечки велетенського розміру шприц, розбиває ампулу з нерозбірливим написом на латині, за допомогою поршня набирає в скляний циліндр прозорої рідини на всю грандіозну ємність, обережно стягує з дракона пухкі перини, ваткою, змоченою у спирті, тре змію зад, і - бах! - вправно та впевнено втикає у м'яз голку.
- А-А-А-А!!!! - заревів, загарчав звір.
Не даючи тварині оговтатися, Смішко впорскує лікарську речовину.
- У-У-У-У!!!! - взвив від болю звірюка, заскрипів, заскреготав зубами, бо (маємо визнати) якось дуже дивно ліки подіяли: тіло дракона звела судома, очі помутніли, мить і масивна туша стала битися у конвульсіях, від вух до лап вздовж хребта стрімко полізла шкіра, крила зашкварчали, наче спопеляв їх лютий вогонь, хвіст відпав,
- і р-р-раз -
страшний дракон перетворився в симпатичного принца.
Навіть в парадному одязі.
Ясна річ,
колись-то з невідомих причин юного престолонаслідника якогось там казкового королівства зачаклувала стара зла відьма, напустила на нього чари, нагодувала отруєним яблуком. І вік би бідкатися принцу в личині вогнедихаючого дракона, але, на щастя, медицина сильніша за магію, наука вкотре перемогла.
І ось гепі-енд, який в казках тотожний весіллю...
Подивилась принцеса на принца і закохалася в юнака.
Подивився принц на принцесу і полюбив її до нестями.
Тільки лицар Смішко не відчуває в душі ані крихти сердешного жару. Воно і зрозуміло: адже янголи настільки зраділи такому життєстверджуючому фіналу, що без ладу і без порядку стали стріляти зі своїх луків.
В цьому бедламі, у веселій гарячці свята бешкетники і поцілили в наших героїв.
І оце мали б ми на свою голову класичний любовний трикутник, але ж Смішко лицар, в нього лати, в нього броня - не завдали йому стріли шкоди, - мов м'ячики, повідскакували...
- 8 -
І був пир на весь мир, і всю ніч танцювали і веселилися наші герої. А зранку обійнялися, наче відвічні друзі, та й роз'їхалися в різні боки: молодята у тридесяте королівство рушили, новинами обрадувати батьків; а Смішко зняв свої лицарські обладунки і направився в місто Нюрнберг, - відкривати ветеринарну клініку, здобувати славу великого доктора. Яку врешті-решт і здобув.
При оформленні сторінки використані ілюстрації Dennis Metzner, Rose Teixeira та чиїсь ще.