Цар звірів
#1. Жора шукає царя
Як відомо, у ластівок в Україні такі гнізда, що навіть царям не снилися.
Але краще все ж таки перепитати.
У царів.
Що саме їм сниться? Які почвари з'являються каламутними неспокою сповненими ночами.
Тож відправився павучок Жора царя шукати.
Чимчикує наш мандрівник стежкою, веселих пісень наспівує, аж дивиться: коронована мавпа сидить на гілці якогось розлогого дерева, з апетитом банани смакує.
- Доброго дня, - вітається Жора. - Ви цар?
- Авжеж цар, - відповідає мавпа. - Бач, яка в мене корона.
Корона і справді у мавпи знатна: золотим сяйвом на сонці виблискує, дорогоцінним камінням осліплює, розпроміненими діамантами жбурляє в очі іскристі промені.
Тільки-но Жора зібрався перепитати царську особу про ластівчине гніздо та провидецькі сновидіння, як прибігає якась мавпа з гранатою, за нею ще, а за тією іще... і стали вони битися, мов навіжені, ледь не до смерті скубитися за символ всевладдя, - не встигне одна вінець натягнути на маківку, як інша зриває, сливе не з головою.
- Егеж, - зміркував павучок. - То ж не цар, а президент якоїсь бананової республіки. Як і всі самозванці, постать безумовно яскрава, але трішечки божевільна...
І рушив далі царя шукати.
* * * * *
Йшов собі йшов, аж двиться могутній велетень з хоботом великі колоди, наче пушинки, з місця на місце перекладає, - певно будує щось.
- Доброго дня, пане слон, - вітається павучок. - Ви часом не цар?
Неквапливо і обережно гігант поклав величезну колоду на землю, подивився з висоти свого зросту на мікроскопічного Жору, питає басом:
- З чого це ти взяв, маля?
- Ну як же ж, - констатує вочевидь зрозуміле Жора. - Ви такий дужий, стосилий... Либонь сильніший за всіх у лісі.
Посміхається велетень:
- Сила - то таке... Це ж тільки у росіян вистачило мудрості, щоб вигадати примовку: "Сила есть, ума не надо". Треба, ще й як розуму треба... Як на мою скромну думку, будь-якому володарю перш за все потрібно мати клепку у голові. Бо без царя на троні ми якось обійдемося, а без царя в голові, - усім буде біда.
Замислився слон, заглибився у своє, потім каже:
- Сподіваюсь, ти зрозумів мене, юначе?
- Так, зрозумів, - відповідає Жора.
- Ну й добре, - говорить слон і знову за свою тяжку працю узявся.
А павучок прожогом побіг далі.
* * * * *
Біг собі біг наш герой, ледь помітна стежка, що звивалася поміж дерев, перетворилася на пряму широку дорогу... аж дивиться Жора, - на перехресті рекламний щит стоїть. На щиті зображено представницького виду пугач; великі червоні літери повідомляють: "Доктор Бубо. Поради з усіх питань. Блискавичний ефект. Гарантія 100 відсотків".
- О! - зметикував Жора, - Це ж те, що мені треба... цей красень, видно, справжній розумнику... може, він цар?
І звернув по стрілочці, що вказувала шлях до агенції пугача.
- Доброго дня, шановний добродію, - прямо з порога кричить павучок. - Ви часом не цар?
"Це що за явище?", - витріщився на відвідувача консультант. Але ж був він, як то кажуть, птах стріляний, миттю опанував себе і з вкрадливою довірливістю мовить:
- Бачу, вас щось турбує. Давайте детальніше обговоримо цю проблему.
В двох словах розповів Жора усі свої пригоди, а потім в п'яти, а потім, мов на духу, геть усе виклав: як прилетів із Японії, як зустрівся з лелеками, навіщо царя шукає...
Уважно і мовчки вислухав пугач докладну Жорину розповідь, а потім авторитетно рече:
- Для царя сповна розуму бути замало. Треба ще мати шляхетність. Левове серце є тільки у лева, то є природжений цар. Тож не гай на пошуки часу, юначе, біжи до лева.
- Спасибі, дядьку пугач, - подякував павучок і негайно вирушив у дорогу.
При оформленні сторінки використані фото: VANO, Bob Gunderson, Siegfried Potrykus та чиєсь ще.