Білі лелеки
Опис, фото і факти
Коли тануть сніги і тала вода шумить - дзюрчить радісними струмками, десь у небі, - в неоглядній синій височині, - летять птиці. То повертаються додому лелеки.
На землі - божевілля.
Бруньки на деревах тверді, але верба, як тая модниця, вже вкрилася зеленою глейкою бростю: чи не час приміряти нову яскраво-смарагдову сукню? "Час! Час!", - говорять нам блискучі дівочі очі і пташина говірка дрібнота щось невпинно цвірінькає... А в небі тихцем летять білі птиці, - мовчки роблять свою роботу, несуть на крилах весну.
Ноша тяжка, але й лелеки, немов великий вантажний літак: розмах крил більше двох метрів, - АН-225.
Мрія.
* * * * *
Якщо лелека обирає собі пару, то це вже на все життя.
Поети впевнені: Коли один з пари лелек помирає, то інший складає крила і з підхмар'я падає на каміння.
Чи то лебеді? Не пам'ятаю...
І одна моя половина, що відповідає за поезію та романтичні налаштування, вигукує: "Яка різниця, лелеки - лебеді... Головне - любов!".
Але інша моя частина, немов ригоричний вчитель, говорить з неприхованим осудом: "То ти незаміжнім дівчатам можеш мізки пудрити. А з дітьми розмовляй серйозно. Без зайвих фантазій та вигадок".
А третя моя частина каже: "Годі преамбул. Розкажи вже хоч щось про лелек".
- Яка слушна думка, - погоджуюсь я з останнім оратором. - Тож почнемо.
Про лелек
Не випадково з давніх давен білі лелеки перебувають в улюбленцях людської спільноти: це красивий і граціозний птах. Коли лелека крокує на довжелезних струнких ногах, мов та краля в червоних рейтузах, навіть бездушна і черства серцем людина отримує незабутню естетичну емоцію.
Чималенький червоний дзьоб не спотворює прекрасний образ лелеки, напроти слугує птиці прикрасою.
Пір'я у лелек сніжно-біле. Лише махові пір'їни на крилах густо забарвлені чорним. Тож, коли крила складені, повна ілюзія, що птах десь присів у багнюку та й позабув відмитися. Наслідком цього оману стало лелечине прізвисько: "Чорногуз".
Також білу лелеку називають "Бусолом", "Боцюном", "Бузьком", "Гайстером", тощо... Імен в нього, як у професійного троля акаунтів. Але на відміну від потвори із соціальних мереж лелека користується симпатією українців. Є в нас такий сантимент.
Споконвіку вважається, що лелеки приносять добробут. Тож люди завше дуже радіють, коли білі лелеки оселяються поруч з їхнім житлом. А якщо птах мостить гніздо прямо зверху оселі, то ж взагалі є посмішка долі: збіжжя зростає, як на дріжджах.
Люди й лелеки завжди добре сусідили. Тож нерідко птахи жили просто у нас над головою: на солом'яних стріхах хат, на дахах кам'яниць, біля дзвіниць. Уявляєте? дзвони бухкають, надриваються, а цей безтурботник стоїть на одній нозі і спить.
До речі, кажуть, що за потреби лелека змінює ногу, навіть не просинаючись, - такий ось цікавий факт.
Гнізда лелек - складні інженерні споруди.
Наче той архітектор з дипломом, птах мостить свій дім згідно всіх правил хитромудрої будівельної справи: спочатку кладе товсте гілля, потім - гілля потонше. Ретельно і старанно проводить оздоблювальні роботи. Мов килимами, вкриває дно м'якою травою. І десь за тиждень виростає будівля на диво. Два метри заввишки; вага, що вимірюється центнерами... Це не гніздо, це Бурдж-Халіфа пташиного всесвіту, справдешній хмарочос.
Своєю домівкою лелека користується декілька років. Бува, як справжня батьківська хата, гніздо відходить нащадкам. Чув, що у Німеччині невгамовні ентузіасти - любителі знайшли гніздо, в якому лелеки жили з 1549 до 1930 року... щось не дуже я вірю аматорам, прозріваючим вглиб століть.
Ще чув, що лелеки приносять дітей.
Але це повна дурня. Знаєте, інколи щиро дивуюся: і знаходяться же охочі плескати язиком... Всі ж знають, що немовлят знаходять в капусті.
Звісно, автор пожартував. Звідки дітки беруться він знає. Але пояснювати це дітлахам, то без мене. А ось як народжуються лелеки із задоволенням вам повідаю. Нумо, тицькайте на посилання.
При оформленні сторінки використані фото: Ian Duffield, Sky of Magenta, Neil Cairns та чийсь малюнок.