ARTVSESVIT

Про пташок та звіряток
Книжка казок і фактів для малечі різноманітного віку

Рудольф
і снігова баба

Чий то ніс, мов червоний ліхтарик, світиться у суцільній темряві?

Рудольф - казковий північний олень з червоним носом

Звісно, то північний олень Рудольф, - веселий і вправний хлоп, що невтомно трудиться у Свят-вечір, розвозить із Санта-Клаусом подарунки. "Гей-гей", - лунає у зимовій тиші... То щире серце Рудольфа вщерть заповнене щастям, то чиста душа Рудольфа хоче від щастя співати,


- але, на жаль, зовсім не вміє -


і волає Рудольф: "Гей-гей", даючи вихід емоціям, весело й радісно на душі оленя Рудольфа, біжить Рудольф на чолі упряжки, несе Рудольф із товаришами свято у кожну оселю, везе подарунки малечі, - а, може, й декому із дорослих, - і ніс його світиться так яскраво, що освітлює шлях команді у найсуворішу заметіль.

Санта летить на санях. Упряжка Санта-Клауса

* * * * *

Отак от бігав цілісінький день Рудольф, увесь вечір напередодні Різдва, ще й ніч прихопив, провів у нескінченій авральній роботі. Лишень під ранок, не чуючи ніг, дібрався трудяга додому, впав абсолютно без сил у ліжко, та як дав хропака, ледь не проспав найвеселіше в світі свято, - Новий рік.


Добре, що колеги-олені, його товариші по упряжці, усією ватагою завітали до Рудольфа у гості, розбуркали жартами, вигуками та стусанами: "Агов, - кричать. - Прокидайся, Рудольф, поїхали, відпочиньмо у Карпати".

* * * * *

Карпати. Змиовий казковий пейзаж

Ой, як же ж добре в Карпатах узимку...

Мов на картинках художників, височіють у далині живописні гірські вершини. Сніг - сніжок вкрив усе навкруги товстою білою ковдрою. Надворі стоїть теплінь.

Може, якісь жирафи і цокотять тут зубами від страшного нестерпного холоду, а для північних оленів мінус двадцять - це майже жара. Люблять карпатські гори мешканці Заполяр'я, - прекрасне місце, аби погріти старі кістки оленям-пенсіонерам, а молоді позапалювати, - тож для помічників Санта-Клауса українські наші Карпати - найліпший на планеті курорт.

* * * * *

Одже приїхали олені в Карпати, - наприклад, у Буковель.

О, Буковель, Буковель! Усе тут, як у найкращих юнацьких очікуваннях. Повсюдно приїжджі вештаються веселими галасливими натовпами. Снігу наметено по коліно, і чепурні та привабливі стоять на снігу снігові баби,

- краще будемо звати їх дівчатами або Сніжанами, -

бо які ж то баби, коли вони справжні красуні...

Сніговики - симпатичні снігові баби

Одже стоять на снігу красуні... Мороз хапає дівчат за щоки, і горять, рожевіють ті щоки. І хихочуть дівчата, і стріляють вугликами очей по оленях, і так задерикувато стирчать їх носики морквою, що кров скипає у грудях прибульців з Півночі. Схопили олені дівчат в обійми: "Нумо, мерщій, кататися". І з безтурботним реготом юності завзято стали кататися з гір на санчатах, і на залитих сонцем галявинах дудлити гарячий глінтвейн.

* * * * *

Тільки Рудольф не бере участі у веселощах.

Бо впала йому в око одна непримітна особа. Наче і моркви для носика цій дівчині не дісталося, і, мов роги, стирчать з її голови гілочки, - мабуть, хтось невдало пожартував... Словом, геть на схожа ця дівчина на вродливих своїх подружок, а от щось клацнуло у серці Рудольфа... може, відчув рідну душу... саме так приходить любов.


Відрізнити справжнє кохання від забавки не дуже складна справа, - кудись зникають усі дотепні слова, природні гумор, кмітливість і розум, - розпочати бесіду із дівчиною, що сподобалася, дуже і дуже не просто, - то знає будь-який хлоп.

"Ну чому я такий тупий?", - зітхає про себе Рудольф, бо так і не придумав з чого почати розмову, але все ж наблизився до прекрасної незнайомки.


- Я - північний олень Рудольф, - говорить, страшно соромлячись.

- А я Олена,- чемно відповідає дівчина.

Обрадувався Рудольф, що вона виявилася не Сніжаною, враз посмілішав.

- Дозвольте подарувати Вам, пані Олена, цукерки "Вечірній Київ".

- Даруйте, - каже Олена. - Я дуже цукерки люблю.

І бачить олень як в чорних очах дівчини спалахує ясний вогник, і приязна тепла посмішка з'являється на вустах. Ледь не на сьому небі Рудольф, прожогом метнувся він у павільйон "Квіти", роздобув славнозвісний символ кохання.

- Дозвольте вручити Вам червону троянду...

Вже не вогник, а ціле північне сяйво розгоряється в очах у Олени.

- Вручай, - переходить вона на ти.

Червононосий олень Рудольф і снігова баба

На цьому цукерково-букетній період було успішно завершено.

- Ти вийдеш за мене заміж? - стиха спитав Рудольф.

- Охоче, - впевнено сказала Олена. - Ти ж мені відразу сподобався. Такий красунчик і джентльмен...


"Гей-го", - заволав Рудольф, бо сповнилося його серце несамовитою радістю, поцілував ніжно кохану, посадив у возика і повіз до себе на Батьківщину, - в засніжену і крижану Арктику, в свій дім.

* * * * *

Невдовзі і весілля Рудольф та Олена зіграли.

І я там був, мед - пиво пив, по вусах текло, а в рот, ясна річ, що нічого мені не попало...

Воно і не дивно, замерзли мед - пиво на вусах, і звисають вуса бурульками, весело дзеленчать.

Бо це ж Арктика, дітки, - край завжденних морозів, споконвічних льодовиків.

Може, комусь із жирафів тут і не дуже комфортно, але для наших героїв Арктика - в самий раз.

Адже прийде весна в Карпати, і пригріє з небес сонечко, і усі снігові баби, - веселі Оленини подруги - перетворяться на калюжі,

- калюжі брудної води з плаваючими в них морквинами, -

А Олена з Рудольфом у крижаній споконвіку Арктиці будуть жити довго і щасливо... отак.

Мораль

Немає не нашій планеті поганих місць, є не всім підходящі.

І, до речі, коли на вас не звертають увагу, пам'ятайте: немає некрасивих дівчат, є не самі розумні олені... почекайте свого принца... він обов'язково з'явиться... трошки заждіть.

Олень


сюди

Тицькай сюди і читай ще одну казку


.