Новеліст

Маєвський включив ноутбук і сів писати літературу.

Себто не текст про своє життя, а прозовий твір, згідно усталеного канону: таку собі захоплюючу історію, в якій відбуваються якісь непересічні яскраві події, в результаті чого головний герой змінюється докорінно. Не в тому сенсі, що гарвардський випускник синьоокий красень Берні МакГрат перетворюється на чорношкірого гангстера із золотою сережкою в вусі, а… хоча і в метаморфозі ірландця щось є… особливо, якщо з’явиться жінка,

- скажімо, Алісія Стоун –

Зранку вона розсварилися із своїм хлопцем, синьооким красунчиком Берні, який з хворобливим азартом ворочав фінансами в конторі на Уолл-стріт, тож після роботи пішла не додому, а в бар з твердим наміром наставити покинутому коханому роги, щоби знав який діамант він втратив.

В барі Алісія налягала на алкогольні коктейлі, в голові її вже добре шуміло, коли хлоп з золотою сережкою в вусі запропонував пригостити її випивкою, вона не відмовилися і вже невдовзі опинилися з ним у ліжку,

І не тільки з ним,

Звідкись взялися шість негрів, - м’язистих, з ніг до голови татуйованих велетнів, - і відпрацювали її тіло з енергією та невтомною винахідливістю.

Владнавши все в такий пречудесний спосіб, новеліст Маєвський відправився в парк. Дорогою він зайшов в Lviv Croissants, з апетитом поїв, випив кави, потім довго ходив алеями, спитав у маленького хлопчика, як звуть песика, спитав у його мами, яке в неї ім’я, відповів її чоловікові, що просто гуляє, то й гуляв собі далі, в літньому кінотеатрі показували якийсь фільм,

Маєвський купив пляшку пива, плюхнувся в крісло-мішок і деякий час дивився, як головних персонажів дійства раз за разом невблаганна петля часу повертала в мотель, де примхою режисера зібралася компанія не дуже симпатичних людей, аби відсвяткувати чиєсь весілля,

Фільм був відверто тупий,

І новеліст подумав, якби ця халепа трапилася з ним і непояснений наукою феномен запер його, Сашка Маєвського, в сьогоднішньому дні, то, мабуть, і він вмить заскучав, і намагався би звідси вибратися, видертися, втекти куди подалі від хлопчика з песиком, його мами, її хамовитого бандитського вигляду чоловіка,

Тож коли наступного ранку новеліст прокинувся сам-один у своїй квартирі, і поснідавши, почистивши зуби, включивши за звичкою ноутбук, він не став писати літературу, а купив квиток до Одеси і за пару годин вже їхав на море...