Історія аноніма
- Муж!
І стільки у цьому вигуку було жаху і розпачу, що довго не розмірковуючи Вашек вистрибнув у вікно.
Зустрічатися із розлюченим рогоносцем геть не входило в плани парубка,
адже пан Зелінський головував у столичному магістраті, - одного руху його брови було б достатньо, аби хлопи з таємної канцелярії зламали Вашеку руки та ноги.
Та й то, це б він ще легко відбувся.
Бо кліщі і молотки, розвішані по стінах катівні, натякали, що розмовами про візит до пані Зелінською діло би не обмежилося.
І хто зна, чи не зізнався би він у роботі на ворожу розвідку? А то й - страшно подумати! - замишляв замах на кайзера…
* * * * *
Кат, з голови до ніг заляпаний кров'ю, з усього маху влупив молотком по гомілці пана Зелінського.
Той взвив від несамовитого болю.
- То що? Працюєш на розвідку ворогів? – запитав кат.
- Працюю, працюю, - крізь сльози забелькотів нещасний Зелінський.
- То може й вбивство кайзера планував?
Молоток бахнув в коліно.
- Планував! - заорав Зелінський.
* * * * *
А що залишалося кайзеру, як не затвердити смертний вирок?
От і громадянин Вашек під присягою свідчив про зраду пана Зелінського.
Та й сам бурмістр не довго пручався, - увесь свій підступний намір за п’ять хвилин виклав, як на духу.
* * * * *
За тиждень невдаху повісили.
Магдалена Зелінська була присутня при страті.
Чорна сукня і чорний капелюшок з трояндою неймовірно їй пасували.
Тихенько схлипуючи, стояла вона серед юрми роззяв, які скупчилися на площі в очікуванні видовища. Мовчки дивилася пані, як під бій барабанів і завивання труб прибула процесія з арештантом, як засуджений її чоловік зійшов на ешафот, як змінив повсякденне вбрання на білу одежу смертника, як з декламаторським хистом оголосив вирок суддівський чиновник...
І тільки, коли кат накинув на шию екс-бурмістра мотузку та, не гаючи часу, вибив з-під ніг ренегата опору, страшно зойкнула пані Зелінська,
Рясні сльози покотилися по її прекрасному личку,
І здригалися у риданні, трусилися пишні принади жінки,
І раз по раз гучно сякала вона в хустку,
Адже безмірне було її горе… та ні в кого з присутніх не знайшлося для пані Зелінської хоча б декількох слів співчуття.
* * * * *
Громадянин Вашек дивився, як бідкається вдова, і незле його серце вщерть заповнила жалість,
він був добра й порядна людина,
виключно випадок і обставини зробили його донощиком,
тож вже сьогодні ввечері юнак вирішив відкласти усі справи і навістити нещасну жінку, розвіяти трохи її смуток, та й втішити із запопадливою старанністю, - як він міг.
При оформленні сторінки використані ілюстрації Steve, Ralf-Laurent Aphex та чиясь ще.