Самотність
Глава 4
Текст стелиться, як асфальт харківських вулиць під граціозними жіночими ніжками: коли ніч опановує містом і десь далеко попереду лунко цокотять підбори, наче чорт штовхає у бік, - нумо, пришвидши крок…
Наздогнати манливу постать, побачити витончений, ледь не класичний профіль, блиск темних очей, оторопіти, кілька довгих секунд не наважуватися розпочати розмову, не знати, як перейти до суті...
Нарешті рішитися:
- Я вибачаюсь… Не підкажете, як пройти на Москалівку? Да не самому, а з молодою красивою жінкою, щоби нарешті дістатись до дому, до ліжка, аби розвіяти свою самотність, втішитися в жіночому, теплому, ніжному…
- Як, як? – вона посміхнулася. – Для людини, що має сто євро, це буде не складно. Я проводжу вас… А за двісті євро навіть ляжу з вами у ліжко. Тільки на Москалівку я не піду. Боюся. Може, ви маніяк… Але неподалік є готель…
Так, неподалік є готель, притулок для самотніх сердець, номери погодинно і цілодобово…
І покотився текст долу, наче той камінь з гори: тіла їх сплелися, жар спопелив, жага видерла з горла скрик, як це завжди буває у людей в час кохання, і на мить навіть здалося, що ця історія про кохання.
Але ніт, вона про гроші.
Затямте: не все продається і покупається.
Так, він купив собі трохи тепла, але ж самотність ніде не поділася.
Так, вона продала йому трохи ніжності, але ж самотність залишила при собі.
При оформленні сторінки використано фото Alexander Shark.