Ніч
Це якби б тебе запросили випити кави, але замість того, щоб поставити на вогонь джезву, включили б якусь музику і похапцем потягнули в постіль. І ти такий сам собі думаєш: «Яка буденщина і нудота». Однак це все-ж-таки краще, ніж ти би сказав: «Почекай, я покурити», відійшов до вікна, а за склом мжичить осінь, і листя летить, наче то не облітають дерева, а йде золотий дощ. А потім чорніє голе гілля і смуток у серці, і якось знічев’я зривається сніг, і сипле, і сипле, і червоніє з-під снігу обледенілий калиновий кетяг. І от вже весна: птахи повертаються з вирію… Ти обертаєшся, а життя вже пройшло. Кінець.
Я прямував по дорозі і мені сказали, що попереду океан смерті. Я повернув назад, і з тих пір блукаю кривими і темними стежками...
Назва цієї есеї: «Ніч».
При оформленні сторінки використано фото: Alexander Shark.