Есея
#2. Їжаки
На рік бува тільки одна ніч, коли цвіте папороть.
Всі інші - геть інші.
Гвоздики, Пионы, Акации… цвіли наші ночі страшними квітами, палахкотіли, мов зорі, кармазиновими вогнями.
Кожен знає: лютий - останній місяць зими; далі буде весна; весела весна, прикмети якої відомі поетам.
Порахуємо:
по-перше, дзвони дзеленчать в серці,
по-друге, в калюжах відбивається небесна блакить,
третє, пливуть по вулицях яблуневі п’янкі аромати…
Кожен поет знає, коли понад землею пливуть яблуневі п’янкі аромати, то гаяти час вже не можливо, - треба терміново писати поезії. Але не залишилось в наших містах поетів: пхне ворог, тхне тиною… для зелених цих «человечиков» в мене немає емоцій, їх просто треба всіх вбити, і все.
* * * * *
На вулицях з’явилися їжаки.
Казка про їжаків?
Ні.
Бетон та залізо… двотаврові балки перетворились на їжаків. Не певен, що вони зупинили би танки, - цю навалу зупинили поети. І астрономи, і провідниці, і вояки з поліціянтами… а музика отака:
«Ой, у лузі червона калина…».
Гей, гей, розвеселимо!
Україна, земле моя, свята мати героїв… це як шлях на Голгофу, бо мусиш.
А обабіч дороги: хрести, хрести…
* * * * *
На рік бува тільки одна ніч, коли цвіте папороть.
Всі інші - геть інші.
В квітні їжаки відповзли на тротуари.
І цвіли абрикоси, і – трохи згодом - вздовж вулиць пливли яблуневі п’янкі аромати, і на вулицях міста панувала незрівняна ні з чим майже казкова тиша,
Бо ніч, бо комендантська година,
Бо миру все ще нема і всесвіт крихкий… я писав ці слова для Марії.
Десь на сході гуркотіли гармати; десь на півдні полум’яніли, розквітали червоними маками ночі, і горіла земля під ногами у окупантів, в мене немає для них жодних емоцій, їх просто треба всіх знищити, от і все…
* * * * *
Так от.
Я писав ці слова: одже, слухай, Марія.
Коли їжаки наших вулиць перетворяться на казкових звіряток, переберуться в дитячі книжки, які із задоволенням ми будемо читати нашим дітям й онукам, ми знову зустрінемось і я розкажу тобі про минуле, а ти мені про майбутнє, і це буде історія про жовто-гарячі весело-блакитні дні.
При оформленні тексту "Есеї" використані роботи Маріанни Волощук «Ніч на Купала», Даші Кулікової «Купальська казка» та Валентини Ломаченко «Літо» (гурток ліплення "Пластилінова ворона" Будинку дитячої творчості Веселинівської селищної ради). Керівник — Наталія Майстренко